10 клас БІОЛОГІЯ

18.05.2022

Урок 62

Тема: "Чинники, здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвитку людини"

1 Опрацювати теоретичний матеріал § 64 ст. 264 - 267, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентації:

Чинники, здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвитку людини

https://vseosvita.ua/library/cinniki-zdatni-spravlati-pozitivnij-i-negativnij-vpliv-na-procesi-rostu-ta-rozvitku-ludini-283637.html

Тема: Чинники, здатні справляти позитивний і негативний вплив на процеси росту та розвитку людини

https://vseosvita.ua/library/tema-cinniki-zdatni-spravlati-pozitivnij-i-negativnij-vpliv-na-procesi-rostu-ta-rozvitku-ludini-259629.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання на застосування знань ст.267 (заповніть таблицю)

5 Теоретичний матеріал

1. Чинники, що здатні справляти позитивний вплив на процеси росту та розвитку людини

Чинники, що справляють позитивний вплив на організм, який росте і розвивається:

• безпечне і сприятливе середовище життя;

• відсутність надмірних і тривалих стресових факторів;

• відмова від тютюнопаління, вживання наркотиків та алкоголю;

• раціональне харчування;

• фізична активність відповідно до вікових та фізіологічних особливостей;

• достатня тривалість відпочинку та сну;

• дотримання особистої гігієни

2. Чинники, що здатні справляти негативний вплив на процеси росту та розвитку людини

Вплив алкоголю на організм підлітків:

• токсична дія й отруєння навіть у невеликих дозах;

• повільне виведення та розщеплення етанолу;

• порушення обміну речовин у нервовій тканині та передачі нервових імпульсів;

• порушення роботи судин головного мозку;

• токсичне пошкодження печінки;

• токсична дія на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, погіршення роботи шлунка;

• ураження серцево-судинної системи, легень і статевої системи;

• збільшення агресивності, погіршення пам’яті та здатності виконувати елементарні арифметичні дії;

• за хронічного отруєння — затримка розвитку, зниження інтелекту та розумової діяльності.

Вплив нікотину на організм підлітків:

• порушення формування легенів;

• кашель, задуха і порушення механізмів дихання;

• схильність до застуд, респіраторних інфекцій, захворювання на туберкульоз;

• нестача кисню у тканинах унаслідок зв’язування гемоглобіну чадним газом під час паління;

• порушення серцевого ритму;

• порушення гормонального статусу;

• розлади у роботі щитовидної залози;

• загальна слабкість, швидка втомлюваність, головний біль;

• погіршення пам’яті, здатності до обчислень; утруднення у навчанні;

• затримка росту та розвитку;

• немотивована агресія; проблеми в соціальній адаптації;

• захворювання на рак легенів у дорослому житті.

Вплив наркотичних речовин на організм підлітків:

• залежність виникає набагато швидше, ніж у дорослих наркоманів, а руйнівна сила — сильніша;

• порушення соціальної поведінки — агресивність, різкі зміни настрою, схильність до правопорушень (через необхідність отримувати наркотики);

• порушення психіки — погіршення пам’яті, логічного мислення, руйнування особистості;

• порушення роботи ЦНС — уповільнена і незрозуміла мова, порушення координації рухів;

• пригнічення роботи серцево-судинної системи, серцева недостатність, руйнування судин унаслідок ін’єкцій;

• пригнічення дихального центру, хронічний бронхіт, пневмонія;

• втрата апетиту, виснаження, порушення утворення травних ферментів, порушення функцій кишечнику, цироз печінки;

• розлади гормонального фону та статевої системи.

Негативний вплив на організм, що росте і розвивається, можуть також спричиняти фізико-хімічні факторів зовнішнього середовища, такі як численні забруднювачі, отрути, шкідливі опромінення тощо.

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

18.05.2022

Урок 61

Тема: «Ембріогенез людини. Взаємодія частин зародка, що розвивається (явище ембріональної індукції). Лабораторні роботи 4. Вивчення етапів ембріогенезу.»

1 Опрацювати матеріал § 63, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Ембріогенез людини. Взаємодія частин зародка

https://www.youtube.com/watch?v=0DqNpqjOClk

Лабораторна робота "Вивчення етапів ембріогенезу"

https://vseosvita.ua/library/laboratorna-robota-vivcenna-etapiv-embriogenezu-266286.html

Запліднення, вагітність і ембріональний розвиток людини

https://www.youtube.com/watch?v=F2yS-7gRQnA

Презентація "Етапи ембріонального розвитку людини"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-etapi-embrionalnogo-rozvitku-lyudini-180162.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати лабораторну роботу 4 « Вивчення етапів ембріогенезу.» за інструкцією в підручнику ст.262-263

5 Теоретичний матеріал

Ембріональний розвиток людини як перший етап онтогенезу.

Індивідуальний розвиток організму називають онтогенезом. Перший етап онтогенезу - ембріональний розвиток - у свою чергу, можна поділити на кілька періодів: дроблення, гаструляція, формування тканин і органів зародка

У процесі ембріонального розвитку людини зберігаються загальні закономірності розвитку і стадії, характерні для хребетних тварин. Разом з тим з'являються особливості, що відрізняють розвиток людини від розвитку інших представників хребетних; знання цих особливостей необхідно лікарю.

Процес внутрішньоутробного розвитку зародка людини продовжується в середньому 280 доби (10 місячних місяців). Ембріональний розвиток людини можна розділити на три періоди: початковий (1-я тиждень розвитку), зародковий (2-8-я тиждень розвитку), плодовий (з 9-й тижня розвитку до народження дитини). До кінця зародкового періоду закінчується закладка основних ембріональних зачатків тканин і органів і зародок здобуває основні риси, характерні для людини. До 9-й тижня розвитку (початок 3-го місяця) довжина зародка складає 40 мм, а маса близько 5 гр.

У курсі ембріології людини, досліджуваній на кафедрі гістології й ембріології, основна увага приділяється особливостям статевих кліток людини, запліднення і розвитку людини на ранніх стадіях (початковий і зародковий періоди), коли відбуваються утворення зиготи, дроблення, гаструляція, формування зачатків осьових органів і зародкових оболонок, гістогенез і органогенез, а також взаємодії в системі мати-плід.

Дроблення. Після запліднення яйцеклітина ділиться на дві клітини, або два бластомери, однакової величини. Перший поділ яйцеклітини відбувається в площині меридіана. Потім кожний із бластомерів одночасно знову ділиться також у площині меридіана, й утворюються чотири клітини однакової величини, кожна з яких несе в собі повний набір інформації про новий організм. Ці бластомери, якщо їх відділити один від одного, дадуть чотири окремих організми.

Таке явище іноді спостерігається в нормі з утворенням двох або чотирьох одно-яйцевих близнят. Наступний поділ відбувається вже в площині екватора - утворюється вісім клітин. Після цього меридіональні й екваторіальні поділи чергуються, утворюється 16, 32, 64 бластомери, які щільно прилягають один до одного.

Число клітин збільшується внаслідок мітозу, але, на відміну від звичайних соматичних клітин, інтерфаза дуже коротка і бластомери не ростуть, а з кожним наступним поділом зменшуються, тому цей процес і називають дробленням. У цей час зародок за розмірами майже такий самий, як і зигота.

Дроблення може бути повним (у яйці мало жовтка - ланцетник) і неповним (у яйці багато жовтка - птахи, риби). У разі неповного дроблення ділиться лише диск цитоплазми з ядром, а сам жовток не дробиться.

Стадії бластули і гаструли. Як правило, коли кількість бластомерів досягає 64, всередині зародка утворюється невелика порожнина (бластоцель), заповнена рідиною. У процесі подальшого зростання числа клітин порожнина збільшується, а всі клітини розміщуються на поверхні зародка в один шар. Це і є бластула. Далі поділ клітин уповільнюється, інтерфаза подовжується, і зменшення розмірів клітин зародка (здрібнення) припиняється. Тому наступні мітотичні поділи не називають дробленням, а клітини зародка називають не бластомерами, а ембріональними клітинами.

Уже на цій стадії у багатьох видів тварин клітини зародка відрізняються за розмірами, в результаті можна виділити анімальний (клітини дрібненькі) і вегетативний клітини більші) полюси бластули.

Другий етап ембріонального розвитку - гаструляція - полягає в утворенні двох шарів клітин зародка. У ланцетника другий шар утворюється шляхом вгинання стінки вегетативного полюса бластули всередину. Спочатку з'являється невеликий вгин, далі він поглиблюється й утворюється другий шар клітин (внутрішній), який прилягає до зовнішнього. Так з'являється двошаровий зародок - гаструла. Найважливішим у цьому разі є диференціювання клітин зовнішнього і внутрішнього шарів. Вони відрізняються за розмірами і будовою (як правило, клітини зовнішнього шару дрібніші, ніж клітини внутрішнього). На цьому етапі зародок складається з двох типів клітин, які утворюють два зародкових листки: зовнішній - ектодерма і внутрішній - ентодерма.

Якщо між екто- і ентодермою зберігається порожнина (залишок бластоцелю), то її називають первинною порожниною. Така порожнина характерна для тіла аскариди. Відповідно такі організми ще називають первиннопорожнинними.

Утворена внаслідок вгинання й обмежена ентодермою порожнина - це первинна кишка, яка відкривається назовні первинним ротом, або бластопором. У тварин, яйцеклітина яких містить багато жовтка (птахи, риби, амфібії), гаструла утворюється не вгинанням, а іншим шляхом (наприклад, обростанням). У гідри гаструла утворюється шляхом міграції клітин бластодерми.

Формування органів та взаємодія частин зародка. Наступний етап - формування тканин і органів - пов'язаний з подальшим диференціюванням клітин. Насамперед із ендодерми утворюється третій зародковий листок - мезодерма, який вростає між екто- й ентодермою, розділяючи їх. Разом з тим у зародків хребетних тварин розпочинається формування нервової трубки і хорди. Нервова трубка утворюється на майбутньому спинному боці зародка шляхом впинання ектодерми у вигляді жолобка. Останній поглиблюється, верхні краї його змикаються й утворюється нервова трубка - зачаток центральної нервової системи.

Водночас під нервовою трубкою з ентодерми утворюється тяж клітин, який згодом формує хорду. Подальше диференціювання приводить до формування з ентодерми епітелію кишок, травних залоз, а також легень. Із мезодерми утворюються кровоносна, видільна системи, скелет, м'язи. Із ектодерми крім нервової трубки утворюються органи чуття, покривний епітелій і похідні шкіри.

У процесі ембріонального розвитку одні тканини або органи зародка впливають на розвиток інших, розміщених поряд. Це відбувається шляхом складних біохімічних впливів одних частин зародка на інші. Така спрямовувальна дія тканин, що розвиваються, на хід подальшого розвитку називається індукцією. Якщо перенести зачаток ока, взятого в одного зародка, під ектодерму іншого зародка, з останньої розвинеться кришталик додаткового ока.

В цьому разі перенесений зачаток індукував диференціювання клітин ектодерми в зачаток кришталика. Індукцію можна спостерігати під час пересаджування спинного краю бластопора одного зародка на стадії гаструли іншому на тій самій стадії. Ця ділянка бластопора стає індуктором утворення осьових органів, зародка - хорди і нервової трубки. В результаті у зародку утворюються два комплекси осьових органів - один під впливом власного краю бластопора, другий - під впливом перенесеного. Інколи вдається отримати два зрощених разом зародки.

Ембріональний період (розвиток) завершується виходом зародка з яйцевих оболонок або народженням у організмів, в яких яйцевих оболонок немає (ссавці). Далі розпочинається постембріональний розвиток, який характеризується переходом організмів до самостійного живлення та активного руху. Завершується постембріональний розвиток статевою зрілістю і припиненням росту.

Процес постембріонального розвитку організмів регулюється нервовою системою і залозами внутрішньої секреції (нейрогуморальна регуляція).

Шкідливий вплив алкоголю і паління на розвиток організму людини. Згубний вплив алкоголю на потомство був відомий людям ще в глибоку давнину.

1. Обстеження великих контингентів людей у різних країнах і порівняння розвитку дітей, батьки яких вживали алкоголь, і дітей, батьки яких не вживали його. Такі спостереження дали однотипний результат — у дітей першої групи значно частіше спостерігалися відхилення від норми. Так, внаслідок обстеження 3500 дітей, які народилися у батьків алкоголіків на заході Франції, де велике вживання алкоголю, у 40% із них було виявлено психічні і фізичні порушення.

Ще один приклад. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у різних країнах провела обстеження 352 подружніх пар, що страждали хронічним алкоголізмом. У них народилося 547 дітей і у всіх було виявлено олігофренію (недоумкуватість) різного ступеня.

2. Проведення експериментів на лабораторних тваринах (кролях, гвінейських свинках, пацюках) з метою з'ясування впливу алкоголю на їхнє потомство. У цих дослідах встановлена згубна дія алкоголю як на тканини різних органів, у тому числі й статеві залози, так і на розвиток потомства. Плодючість тварин, які отримували алкоголь, різко знижувалась.

Частина потомства народжувалася мертвою, багато гинуло незабаром після народження, а у решти простежувалася затримка розвитку. У деяких із них були різні дефекти в будові тіла. Так було доведено, що алкоголь - універсальна отрута, яка вражає органи і тканини багатьох видів тварин. Особливо чутливі до отрути статеві клітини і тканини ембріона. У статевих залозах тварин під впливом алкоголю відбувається переродження і загибель клітин.

Аналогічні явища спостерігаються і в людей. У чоловіків, які систематично вживають алкоголь, понад 65% сперматозоонів стає нерухомими і не здатними до запліднення. У період вагітності алкоголь із крові матері швидко потрапляє у кровоносну систему плода і може спричинити характерні вади його розвитку. У медичній літературі вони дістали назву алкогольного синдрому плода.

Новонароджені з цим синдромом мають зменшені розміри голови, укорочений ніс і маленьке підборіддя, вузький розріз очних щілин. Більшість подібних дітей відстає у фізичному і розумовому розвитку, у деяких спостерігаються вроджене незарощення верхньої губи ("заяча губа"), верхнього піднебіння, багатопалість тощо.

Спеціальні дослідження показали, що розвиток цього синдрому частіше відбувається тоді, коли вагітні жінки вживають алкоголь у так звані критичні періоди. Так називають періоди найменшої стійкості ембріона до несприятливих зовнішніх впливів (у зародка людини - перші тижні його розвитку). Тому найнебезпечнішим для ембріона є вживання алкоголю майбутньою матір'ю між 2 і 6м тижнями вагітності.

Менш детально вивчена дія на плід речовин, які потрапляють в організм, якщо майбутня мати палить. Річ у тім, що при цьому материнський організм зазнає впливу не однієї хімічної речовини, а цілого комплексу (понад 600) різних речовин, що містяться в тютюні (білки, аміносполуки, ефіри, феноли, смоли тощо). Проте головною діючою речовиною тютюну є алкалоїд нікотин. Комплекс речовин тютюну чинить різноманітні негативні впливи на організм, але передусім він негативно впливає на нервову і серцево-судинну системи.

У період вагітності нікотин проникає з організму матері у плід. На ранніх стадіях він може перервати вагітність в результаті порушення прикріплення ембріона до стінки матки. На пізніших стадіях вагітності нікотин значно погіршує постачання плода киснем. Внаслідок хронічного кисневого голодування уповільнюються його ріст і розвиток. Тому у жінок, які палять, діти народжуються з меншою масою (на 120-130 г) і меншими розмірами тіла.

Паління у період вагітності підвищує частоту виникнення ускладнень під час пологів. Відомості про частоту виникнення природжених каліцтв у зв'язку з палінням майбутніх матерів спірні. Очевидно, каліцтва травної, серцево-судинної і видільної систем у плода не пов'язані з палінням.

Проте вірогідно, що вдвічі зростає число каліцтв центральної нервової системи і верхньої губи у дітей жінок, які палять, порівняно з тими, що не палять. Запобігання алкогольній і нікотиновій інтоксикації жінок у період вагітності - важливий фактор поліпшення здоров'я населення.

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

11.05.2022

Урок 60

Тема: «Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною сутністю. Репродуктивне здоров’я».

1 Опрацювати матеріал § 62, повторити § 58 - 61 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Особливості репродукції людини у зв'язку з її біосоціальною сутністю...

https://www.youtube.com/watch?v=60ajiOnvmSE

Регуляція розмноження людини. Репродуктивна медицина

https://www.youtube.com/watch?v=7594_4cVgMI

Презентація. 10 клас. Особливості репродукції людини у зв'язку з її біосоціальною сутністю.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-10-klas-osoblivosti-reprodukci-lyudini-u-zv-yazku-z-biosocialnoyu-sutnistyu-183914.html

Презентація "Особливості репродукції людини у зв'язку з її біосоціальною сутністю"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-osoblivosti-reprodukci-lyudini-u-zv-yazku-z-biosocialnoyu-sutnistyu-118880.html

Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною сутністю

https://vseosvita.ua/library/tema-osoblivosti-reprodukcii-ludini-u-zvazku-z-ii-biosocialnou-sutnistu-259310.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання Заповнити таблицю ст. 259

5 Теоретичний матеріал

1. Особливості репродукції людини у зв'язку з її біосоціальною сутністю

Порівняно з іншими ссавцями подібних розмірів потенційна швидкість розмноження людини є низькою. Більшість жінок не може народити впродовж життя більше 6-11 дітей, оскільки організм поступово руйнується від пологів.

З розвитком суспільства збільшився середній вік людини і, відповідно, репродуктивний вік жінки. Разом з цим є зв’язок між віком матері й частотою народження дітей з аномаліями. Зі збільшенням віку матері від 30 до 49 років кількість дітей із вадами також збільшується. В основі цього явища лежать біологічні процеси. Через вікові захворювання частішають випадки порушення мейозу підчас дозрівання статевих клітин, а також з’являються гормональні порушення. На певній стадії онтогенезу жінки втрачають репродуктивну функцію (набагато раніше, ніж чоловіки). Це відбувається саме в той час, коли в статевих клітинах збільшуються пошкодження геному, підвищується ризик пошкодження спадкової інформації втрата репродуктивної функції (клімакс) в цей час має адаптивне значення, оскільки запобігає поширенню спадкових захворювань.

2. Репродуктивне здоров'я. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини

Репродуктивне здоров'я — це стан повного фізичного, розумового та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій. Репродуктивна медицина — це напрямок медико-біологічних знань, що мають на меті допомогу в народженні дитини, регуляцію народження та планування сім’ї. Репродуктивна медицина є синтезом знань з гінекології, андрології, біології, генетики, цитології та кріобіології.

У наш час існують такі можливості репродуктивної медицини:

1) Осіменіння спермою чоловіка або донора — здійснюють у деяких випадках ендокринного, імунологічного чи чоловічого безпліддя.

2) Запліднення в пробірці — отримання з яєчників жінки зрілих яйцеклітин та запліднення їх сперматозоїдами чоловіка (або донора). Потім утворені ембріони розвиваються в інкубаторі протягом 48-72 годин і пересаджуються в матку жінки.

3) Ін'єкція сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини — проводять за складних форм чоловічого безпліддя або в окремих випадках у разі розладів репродуктивного здоров’я одночасно чоловіка та жінки.

4) Донорство яйцеклітини — для жінок, у яких яйцеклітина не визріває, а також за високого ризику появи спадкових захворювань у дитини. Яйцеклітини отримують від здорової жінки-донора.

5) Сурогатне материнство — використовують яйцеклітини та сперматозоїд подружжя, але ембріони переносять у порожнину матки здорової жінки, яка і є сурогатною матір’ю.

6) Заморожування ембріонів — для зберігання і використання ембріонів, що розвиваються, за програмою екстракорпорального запліднення (ЕКО). За необхідності ембріони розморожують та переносять у порожнину матки.

7) Банк донорської сперми — використовують у разі повного чоловічого безпліддя або за відсутності в жінки партнера, але за бажання мати дитину.

3. Біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини

Біологічними аспектами регуляції розмноження людини є:

1) Статеве дозрівання настає достатньо пізно: для жінок — у 17-19 років, для чоловіків — у 18-20 років.

2) Періоди розмноження не мають сезонної циклічності. Діти можуть народжуватися протягом усього року.

3) Після народження дитини цикл дозрівання нових яйцеклітин відновлюється через кілька місяців. Тож теоретично жінка може народжувати дітей з різницею в 1-1,5 року.

Соціальні аспекти регуляції розмноження людини в наш час такі:

1) Через соціальні фактори жінки найчастіше народжують дітей після 18 і до 38 років. Хоча запліднення можливе на кілька років раніше і пізніше.

2) Через економічні труднощі найчастіше народжують 1-2 дитини.

3) народження першої дитини відкладається до 30 років (після побудови кар’єри).

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

11.05.2022

Урок 59

Тема: «Суть та біологічне значення запліднення. Причини порушення процесів запліднення у людини.»

1 Опрацювати матеріал § 61, повторити § 58 - 60 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Суть та біологічне значення запліднення. Причини порушення запліднення

https://www.youtube.com/watch?v=rMeRfviph8g

СУТЬ ТА БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАПЛІДНЕННЯ ПРИЧИНИ ПОРУШЕНЬ ЗАПЛІДНЕННЯ У ЛЮДИНИ

https://www.youtube.com/watch?v=kyuXxfSxtPA

Причини порушення процесів запліднення у людини

https://www.youtube.com/watch?v=1Ere35_QQUk

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НА ТЕМУ: " СУТЬ ТА БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАПЛІДНЕННЯ."

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-sut-ta-biologichne-znachennya-zaplidnennya-180341.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання на зіставлення. Запліднення в людини ст.254-255

5 Теоретичний матеріал

1. Суть та біологічне значення запліднення

Статеве розмноження тварин і рослин відбувається за допомогою запліднення. Запліднення — це злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, унаслідок чого відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для даного виду, та утворюється якісно нова клітина — зигота (запліднена яйцеклітина, або одноклітинний зародок).

Етапи запліднення у людини є такими:

1) дистантна взаємодія та зближення гамет — рух сперматозоїдів у напрямку речовин, які виділяють яйцеклітини; відбувається за хемотаксисом; наближенню також сприяють перистальтичні рухи та рухи війок епітелію маткових труб;

2) контактна взаємодія й активізація яйцеклітини — численні сперматозоїди наближаються до яйцеклітини та вступають у контакт з її оболонкою, вивільняючи ферменти акросоми, внаслідок чого яйцеклітина позбувається променистого венця; сперматозоїди проникають крізь прозору оболонку яйцеклітини в навколожовтковий простір; у цей час завершується достигання яйцеклітини — вона містить 23 хромосоми;

3) входження сперматозоїда в яйцеклітину та наступне злиття (сингамія) — як правило, один сперматозоїд проникає крізь жовткову оболонку клітини в її цитоплазму, відбувається злиття ядер сперматозоїда та яйцеклітини з відновленням диплоїдного набору хромосом; одразу після проникнення сперматозоїду оболонка яйцеклітини потовщується й ущільнюється (виникає так звана оболонка запліднення), що запобігає проникненню інших сперматозоїдів. У результаті запліднення виникає диплоїдна зигота.

Таким чином, біологічне значення запліднення полягає в такому:

1) відновлення диплоїдного набору хромосом унаслідок об’єднання чоловічого та жіночого гаплоїдних наборів;

2) передача спадкових ознак наступному поколінню;

3) утворення нових ознак (або їх комбінацій) у нащадків, наслідком якого є збільшення мінливості; з’являється матеріал для добору;

4) вибірковість запліднення (тільки в межах виду) забезпечує збереження виду як цілого.

2. Причини порушення процесів запліднення у людини та способи контрацепції

Найчастіші причини порушення запліднення є такими:

• обмежена тривалість життя сперматозоїдів та яйцеклітин і ще менша тривалість здатності до запліднення (звільнена з яєчника яйцеклітина зберігає здатність до запліднення впродовж 24 годин; сперматозоїди втрачають запліднюючу здатність у статевих шляхах жінки максимум через 1-2 доби);

• зменшення швидкості руху сперматозоїдів (зазвичай 1,5-3 мм/хв);

• невідповідність потраплянню сперматозоїдів до статевої системи жінки часу овуляції;

• запальні явища та зміна рН у статевих шляхах жінки;

• патології статевих шляхів чоловіка чи жінки;

• інфекція статевих шляхів;

• кількість сперматозоїдів менша за 150 млн (або менша за 60 млн/1 мл);

• вік чоловіка та жінки (з віком у жінок знижується здатність яйцеклітин до запліднення, у чоловіків — кількість і рухливість сперматозоїдів);

• гормональні розлади;

• хромосомні та генетичні порушення;

• шкідливі звички: паління тютюну, вживання алкоголю, наркотиків і навіть надмірної кількості кофеїну;

• послаблений імунітет та імунологічна несумісність партнерів;

• недостатнє харчування та нестача вітамінів; стреси.

Заплідненню також запобігають численні способи контрацепції:

• природні (визначення так званих «небезпечних» днів відносно овуляції, переривання статевого акту);

• бар’єрні (механічне запобігання потраплянню сперматозоїдів до яйцеклітини);

• гормональні (препарати гормонів, що пригнічують овуляцію або запобігають прикріпленню заплідненої яйцеклітини в матці);

• хімічні (створення бар’єру для сперматозоїдів);

• хірургічні (стерилізація чоловіка або жінки шляхом хірургічної операції).

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

04.05.2022

Урок 58

Тема: «Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань..

Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у людини. Лабораторна робота 3. Вивчення будови статевих клітин людини.»

1 Опрацювати матеріал § 59, 60 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Онкогенні фактори. Онкогенні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань

https://www.youtube.com/watch?v=c-5zkawdc_s

Онкологічні захворювання та онкогенні чинники

https://www.youtube.com/watch?v=_vmLfbsGcE8

Онкологічні захворювання та онкогенні фактори

https://www.youtube.com/watch?v=xk6C3nGtSL8

Презентація "ПОНЯТТЯ ПРО ОНКОГЕННІ ФАКТОРИ ТА ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-ponyattya-pro-onkogenni-faktori-ta-onkologichni-zahvoryuvannya-109834.html

СТАТЕВІ КЛІТИНИ ЛАБОРАТОРНА РОБОТА 3 ВИВЧЕННЯ БУДОВИ СТАТЕВИХ КЛІТИН ЛЮДИНИ

https://www.youtube.com/watch?v=EVrh1rc2HSU

Лабораторна робота№3(демонстраційна)Вивчення будови статевих клітин людини.

https://www.youtube.com/watch?v=mEfhsAe7-hQ

Презентація "Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у людини"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-statevi-klitini-osoblivosti-gametogenezu-u-lyudini-118845.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання Самостійну робот уна зіставлення ст. 247 та лабораторну роботу 3

Вивчення будови статевих клітин людини ст. 250-251.

5 Теоретичний матеріал

Нобелівська премія у 2018 році дістался вченим – американцеві Д. Еллісону і японцеві Т. Хондзе, що вивчають імунотерапію онкологічних захворювань. Вчені відкрили так звані імунні контрольні точки або чекпоінти – це молекули на поверхні імунних клітин, які «пригальмовують» імунну систему з метою самозбереження здорових клітин. Якщо блокувати ці молекули, імунна система активізується і починає боротися з раковими клітинами. Відкриття Еллісона та Хондзе вважаються найбільшим проривом у лікуванні онкологічних захворювань останніх двох десятиліть.

На сьогоднішній день це відкриття є важливим, адже за останні 100 років онкопатологія в Україні перемістилася з десятого місця на друге. Більше мільйона людей в Україні –онкохворі. Щороку МОЗ реєструє понад 130 тисяч нових випадків. Людина, яка інформована про хворобу, має «зброю» для її подолання.

Запам’ятайте!!!

Здорові клітини діляться протягом свого життя близько 50 разів, потім гинуть. Ракові клітини поділяються безперервно, іх точність копіювання порушена .

Онкологічні захворювання – це спадкові порушення, що зумовлені появою в організмі змінених соматичних клітин.

Хвороби супроводжуються утворенням пухлин доброякісного (аденома, папілома, ліпома) або злоякісного (рак, саркома, аденокарцинома, лімфома) характеру.

Злоякісні пухлини схильні до зростання, становлять загрозу для організму і мають можливість появи метастазів.

Онкологія — це розділ медицини, який об’єднує в собі знання про злоякісні та доброякісні пухлини, вивчає поведінку клітин, що беруть участь у їх формуванні, визначає наявність в організмі злоякісної пухлини.

Перетворення нормальних клітин на трансформовані визначаються змінами генів, відповідальних за регуляцію клітинного циклу, диференціації та запрограмованої загибелі клітин.

Гени, причетні до розвитку онкозахворювань, зазвичай поділяють на три групи – протоонкогени, антионкогени та гени-мутатори.

онкогенні чинники – це чинники, що можуть спричиняти або прискорювати розвиток новоутворення. За допомогою норм здорової поведінки можна на 50 % зменшити ризик онкозахворювання.

Запам’ятайте!!!

неправильне харчування - викликає виникнення пухлин у 35% випадків. Консерванти, барвники, розпушувачі, ароматизатори, поліпшувачі смаку, харчові добавки хімічного походження, які людина споживає, збільшують вірогідність виникнення раку шлунка, товстої та прямої кишок;

тютюнопаління – одна з найвагоміших причин виникнення раку. Ця шкідлива звичка викликає рак легенів, ротової порожнини, стравоходу, гортані, підшлункової залози, сечового міхура та шийки матки. Рак спричиняє і пасивне куріння;

радіоактивне опромінення – викликає злоякісні пухлини у 4-5% випадків. Рак шкіри найчастіше виникає через тривале сонячне опромінення. Здатне викликати онкозахворювання і рентгенівське та радіаційне опромінення;

малорухомий спосіб життя також викликає онкологічні захворювання у 4-5% випадків. Надлишкова вага є чинником розвитку багатьох злоякісних пухлин, у тому числі раку молочної залози, тіла матки, товстої кишки і раку передміхурової залози;

вживання алкогольних напоїв – причина виникнення 2-3% онкологічних захворювань. Найбільше ризикують ті, хто поєднує випивку з курінням;

забруднення довкілля є причиною розвитку злоякісних пухлин в 1-2% випадків. Потужне джерело виникнення злоякісних новоутворень – викид в атмосферу продуктів згорання автотранспортом. Також під ризик потрапляють люди, що проживають поблизу промислових гігантів;

підвищена стресовість. Під час стресу організм мобілізує всі органи і системи. Якщо стреси трапляються часто, це спричинює їх перевтому і виснаження. Унаслідок цього виникають різноманітні захворювання, які здатні, врешті-решт, спричинити рак;

неякісні полімерні матеріали, з яких може бути виготовлений посуд, дитячі іграшки, меблі, здатні викликати рак дихальних шляхів;

спадковість. Близько 15% раку молочної залози має спадковий характер. Також спадкову схильність мають лейкози, злоякісні лімфоми. Ретинобластома (пухлина ока) – єдине онкозахворювання у дітей, що має реальний спадковий зв’язок – приблизно в третини випадків;

деякі види вірусів. Головна причина раку печінки – хронічне інфікування вірусами гепатиту В, С, раку шийки матки – вірусом папіломи людини;

безсистемне вживання медпрепаратів є причиною онкологічних захворювань.

Онкологічні захворювання - це не вирок. Людина, яка живе з позитивними емоціями й думками, не схильна до захворювань. Дуже важливу роль у профілактиці пухлин відіграють саме оптимізм й уміння справлятися зі своїм негативними емоціями в різноманітних стресових ситуаціях. Висловіть свої судження щодо ролі позитивних емоцій у профілактиці онкологічних захворювань. Будьте завжди оптимістично налаштовані і кожну перепону на своєму шляху сприймайте як нову можливість стати сильнішим.

ВИСНОВКИ

виникнення та розвиток онкологічних захворювань пов’язані з діяльністю протоонкогенів, онкогенів, антионкогенів і генів-мутаторів ;

виникнення трансформованої клітини і наявність умов для її розмноження в організмі визначаються дією зовнішніх і внутрішніх онкогенних чинників

найзагальнішими заходами профілактики онкозахворювань є: 1) організація правильного харчування; 2) відмова від шкідливих звичок; 3) позитивні емоції; 4) активний спосіб життя; 5) профілактичні огляди
Статеві клітини. Особливості гаметогенезу у людини.

Статевими залозами у людини є яєчка (у чоловіків) і яєчники (у жінок). Яєчка — овальні парні статеві залози, що містяться поза черевною порожниною у шкірному мішку (мошонці). Вони належать до залоз змішаної секреції: зовнішня функція — це утворення сперматозоїдів, а внутрішня — виділення гормону тестостерону.

Кожне яєчко складається приблизно з 1000 звивистих сім’яних канальців загальною довжиною до 300-400 м. Під час статевого дозрівання у сім’яних каналах яєчок утворюються чоловічі статеві клітини — сперматозоїди. З яєчок вони надходять до придатків, де дозрівають упродовж двох тижнів.

Яєчники — це парні статеві залози мигдалеподібної форми. У них утворюються й дозрівають жіночі статеві клітини — яйцеклітини. Яєчники також утворюють статеві гормони естрадіол і прогестерон. До черевної порожнини яєчники прикріплені кількома зв’язками. Розмір яєчника становить 3 x 2 x 1 см, а важить він близько 7 г.

Сперматозоїди — це рухливі клітини, які мають три відділи — головку, шийку й хвіст. У хвості містяться спеціальні білки, які забезпечують рух сперматозоїда. У результаті коливальних рухів хвоста сперматозоїд може самостійно рухатися головкою вперед зі швидкістю 2-3 мм за хвилину. В шийці зосереджені мітохондрії, що виробляють енергію, яка використовується для руху. Вона містить також видозмінену центросому, яка сприяє процесові поділу заплідненого яйця. Головка клітини містить ядро зі спадковим матеріалом і спеціальну органелу — акросому. Вона потрібна для того, щоб сперматозоїд міг подолати оболонки яйцеклітини під час запліднення: ферменти, які містяться в акросомі, цю оболонку розчиняють.

Яйцеклітина набагато більша, ніж сперматозоїд. Вона містить поживні речовини, які забезпечують перші поділи майбутнього зародка, і не має джгутика. Спадковий матеріал яйцеклітини міститься в ядрі. Зовні її оточують спеціальні оболонки, які утворюються під час розвитку яйцеклітини в яєчнику. Вони перешкоджають проникненню в яйцеклітину більш, ніж одного сперматозоїда та сприяють вкоріненню зародка в слизову оболонку матки.

Процес утворення статевих клітин у статевих залозах називають гаметогенезом. В яєчках відбувається сперматогенез, а в яєчниках — оогенез.

Сперматогенез у людини

Сперматогенез — це процес розвитку сперматозоїдів у людини (мал. 49.1). Він відбувається в сім’яних канальцях чоловічої статевої залози — сім’янику. Процес сперматогенезу складний, він завершується в період статевої зрілості утворенням сперматозоїдів — зрілих чоловічих статевих клітин, здатних до запліднення. Утворенню сперматозоїдів передує дворазовий (такий, що швидко настає один за одним) поділ, у результаті якого в ядрі статевої клітини залишається половина хромосом (23 замість 46).

Розрізняють чотири періоди сперматогенезу: розмноження, ріст, дозрівання й формування.

У період розмноження сперматогонії (первинні чоловічі статеві клітини) кілька разів діляться шляхом мітозу. У період росту утворені клітини збільшуються в розмірах, а їхні ядра проходять першу фазу (профазу першого поділу) мейозу.

У результаті вони стають сперматоцитами першого порядку.

У період дозрівання проходять наступні фази мейозу, й утворюються сперматоцити другого порядку (після першого поділу) і сперматиди (після другого поділу). З одного сперматоциту першого порядку утворюються спочатку два сперматоцити другого порядку, а потім — чотири сперматиди. Під час періоду формування сперматиди перетворюються на зрілі чоловічі статеві клітини — сперматозоїди.

Оогенез — це процес розвитку яйцеклітин (мал. 49.2). Цей процес пов’язаний з ростом і розвитком первинних фолікулів, розміщених у корковому шарі яєчника. Первинний фолікул складається з незрілої яйцеклітини, оточеної шаром епітеліальних клітин, і сполучною тканиною.

У першу (фолікулярну) фазу менструального циклу починається ріст одного або кількох первинних фолікулів, але стадії повного дозрівання досягає зазвичай один фолікул; інші зазнають регресу. Процес дозрівання фолікула за 28-денного менструального циклу вкладається в 14 днів (за 21-денного — у 10-11 днів).

Розрізняють три періоди оогенезу: розмноження, росту й дозрівання. У період розмноження відбувається збільшення кількості оогоніїв (первинних жіночих статевих клітин) шляхом мітотичних поділів. У період росту поділ оогоніїв припиняється, і вони утворюють ооцити першого порядку. Ооцити заглиблюються в тканини яєчника, вкриваються оболонками й утворюють фолікули. У кінці періоду росту в ооциті відбувається накопичення жовтка. Протягом періоду дозрівання відбувається два поділи мейозу, в результаті яких у ядрі статевої клітини залишається половина хромосом (23 замість 46). Після першого поділу утворюється ооцит другого порядку й перше полярне тільце, а після другого — зріла яйцеклітина і друге полярне тільце. Полярні тільця не беруть участі у процесах розмноження й виконують функцію видалення зайвого генетВикоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

04.05.2022

Урок 57

Тема: «Старіння та смерть клітин. Причини порушення клітинного циклу

та їхні наслідки.».

1 Опрацювати матеріал § 58 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентацію:

Старіння та смерть клітин. Причини порушення клітинного циклу

https://www.youtube.com/watch?v=JHabM2YR-sw

Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки.

https://www.youtube.com/watch?v=x3MQzJEWG9E

Презентація "СТАРІННЯ ТА СМЕРТЬ КЛІТИН"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-starinnya-ta-smert-klitin-109487.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання Обґрунтуйте судження про вплив способу життя на процес старіння людини.

5 Теоретичний матеріал

Старіння клітин – це природний закономірний і незворотний процес вікових змін будови й функцій клітин, що спричиняє зниження їхніх адаптивних можливостей

9 ключових ознак старіння клітини

Геномна нестабільність

Теломерні скорочення

Мітохондріальна дисфункція

Епігенетичні зміни (зумовлені іншими механізмами, ніж зміна послідовності нуклеотидів ДНК)

Втрата білкового гомеостазу

Нестача й порушення надходження поживних речовин – нутрієнтів (лат. nutrientia) органічні та неорганічні речовини, які обов'язково мають входити до складу споживаної людиною їжі

Виснаження стовбурових клітин

Зміни міжклітинної комунікації

Клітинне старіння (англ. cellular senescence)

Ознаки старіння клітин

Нормальні клітини втрачають здатність до репродукції після певної кількості поділів

Змінюється структура та функціонування усіх її складників

Структура клітини	Особливості старіння клітини
Поверхневий апарат	ущільнення та потовщення, зменшення інтенсивності транспортування речовин, зменшення кількості міжклітинних контактів
Цитоплазма	змінюється щільність гіалоплазми, виникають морфологічні й функціональні зміни мітохондрій, мітохондрії утворюють вільні радикал, які «змушують» клітину гинути або припинити процес поділу, кількість лізосом збільшується, накопичується пігмент старіння (ліпофусцину), змінюється відповідь на дію чинників росту
Генетичний апарат	зміна структури хроматину, зменшення транскрипційної активності еухроматину та швидкості реплікації ДНК, втрата ефективності системи репарації ДНК , активаторами старіння є двониткові розриви ДНК, що виникають внаслідок дії йонізуючої радіації (альфа-, бета-, гамма- й рентген-промені)

Механізми процесів антистаріння в клітинах

Генотипні механізми

Фенотипні механізми

системи репарації ДНК,

система антиоксидантів,

система мікросомального окиснення чужорідних речовин

підвищення інтенсивності гліколізу,

поява багатоядерності й поліплоїдії у клітинах,

збільшення об'єму мітохондрій за умов зниження їх числа,

гіпертрофія апарату Гольджі

Гіпотези клітинного старіння
Молекулярно-генетичні гіпотези	Вікові зміни є спадково запрограмованими
Теломерна гіпотеза	Скорочення теломер після кожного подвоєння хромосом і втрата здатності до поділу
Гіпотеза вільних радикалів	Причиною клітинного старіння є шкідливі впливи вільних радикалів
Гіпотеза виснаження стовбурових клітин	Уповільнюють свій поділ і не так часто перетворюються на соматичні клітини
Гіпотеза порушення білкового гомеостазу	Накопичення пошкоджених й змінених білків

Реакція запалення – це основна фізіологічна відмінність некрозу від апоптозу

Клітинний цикл – це період існування клітини від одного поділу до іншого

Регуляція клітинного циклу:

здійснюється гормонами,

чинниками росту,

білками-циклінами і циклін-залежними ферментами

Наслідки порушення клітинного циклу:

втрата здатності певних клітин до поділу,

старіння клітин,

загибель клітин,

виникнення пухлин

Причини порушень клітинного циклу:

нестача поживних речовин,

зміни впливів чинників росту,

пошкодження ДНК,

порушення подвоєння молекул ДНК і розходження хроматид,

вірусні гени,

зовнішні шкідливі впливи

Основні етапами клітинного циклу: інтерфаза та мітоз

Однак не всі клітини проходять ці етапи. Клітина за певних умов переходить у фазу спокою (G0-фаза), упродовж якої поділу не відбувається

Причини: нестача поживних речовин або чинників росту

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

27.04.2022

Урок 56

Тема: «Трансплантація тканин та органів у людини, її перспективи. Правила біологічної етики. Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають.».

1 Опрацювати матеріал § 55, 56, 57 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Репродукція організмів

https://www.youtube.com/watch?v=_ijmXrvH2t8

Тема: "Репродукція як механізм забезпечення

https://www.youtube.com/watch?v=cL1WEgepxhU

Презентація "РЕПРОДУКЦІЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ІСНУВАННЯ ВИДІВ"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-reprodukciya-yak-mehanizm-zabezpechennya-bezperervnosti-isnuvannya-vidiv-106457.html

Презентація. Біологія і екологія 10 клас. "Репродукція як механізм безперервності існування видів"

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-biologia-i-ekologia-10-klas-reprodukcia-ak-mehanizm-bezperervnosti-isnuvanna-vidiv-216232.html

Ріст і розвиток клітин. Чинники, що на них впливають.Старіння та смерть клітин.

https://www.youtube.com/watch?v=HKL_qd4PT8A

ПРЕЗЕНТАЦІЯ РІСТ І РОЗВИТОК КЛІТИН ТА ЧИННИКИ, ЩО НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ https://naurok.com.ua/prezentaciya-rist-i-rozvitok-klitin-ta-chinniki-scho-na-nogo-vplivayut-109484.html

Презентація "Ріст та розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння та смерть клітин.https://naurok.com.ua/prezentaciya-rist-ta-rozvitok-klitin-ta-faktori-yaki-na-nogo-vplivayut-starinnya-ta-smert-klitin-161473.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання Розв’язати кроссворд ст.231, виконати Тест-конструювання «Розвиток еритроцитів» ст. 239

5 Теоретичний матеріал

Трансплантологія – це розділ медицини, що вивчає пересадку тканин, органів та їх замінників. Щорічно в світі здійснюється близько 100000 пересадок органів.Введення в організм чужорідних білків може викликати в організмі імунні реакції, спрямовані на знищення чужорідного білка і збереження сталості власного білкового складу. Реакція відторгнення трансплантата зумовлена антитілами. Тому найскладнішою проблемою трансплантування є подолання імунологічного бар’єру (несумісність тканин).

Для подолання імунологічного бар’єру під час трансплантації застосовують такі методи як:

добір донора й реципієнта за тканинною сумісністю;

гальмування трансплантаційного імунітету (застосування препаратів для профілактики реакцій)

формування толерантності в реципієнта до агентів донора.

Але існують випадки коли організм може сприймати чужі антигени як свої власні й не виробляють проти них антитіл, таке явище називають імунологічною толерантністю.

Трансплантація тканин та організмів у людини, її перспективи

Трансплантація ( пересаджування)- метод, що полягає В пересадці реципієнту органа або тканини ( трансплантата), взятих у донора, а також клонованих тканин, штучних імплантатів (електронних, металічних та інших), найчастіше методом хірургічного втручання.

Розрізняють такі види трансплантації:

- аутотрансплантація – реципієнт трансплантації є донором для самого себе;

- ізотрансплантація –донором трансплантата є 100% генетично й імунологічно ідентичний реципієнту одно яйцевий близнюк реципієнта;

- аллотрансплантація –донором трансплантата є організм того ж виду, що генетично й імунологічно відрізняється від реципієнта;

- ксенотрансплантація – трансплантація матеріалу від іншого біологічного виду (наприклад: людині від тварини).

- клітинна інженерія та клонування – методом вирощування тканин, організмів із клітин реципієнта з метою пересаджування.

Найчастіше трансплантують кістковий мозок, шкіру, печінку, нирки і серце.

У перспективі клонуван6ня тканин і вирощування цілих органів людини із заданими імунологічними характеристиками можуть призвести до того, що 100% трансплантацій органів будуть гомологічними.

Правила біологічної етики

Біоетика - це міждисциплінарна галузь знання та практики, мта якої – збереження та розвиток життя за допомогою етичних принципів.

Основні правила і принципи біоетики є такими:

1) принцип автономії(людина має право розпоряджатися своїм здоров»ям та благополуччям)

2) принцип «не зашкодить» (мінімізація шкоди, що завдають пацієнтові під час медичного втручання);

3)принцип блага ( моральний обов»язок робити добро, котрий акцентує обов»язок лікаря виконувати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта);

4) принцип справедливості (необхідність рівного ставлення до пацієнтів та справедливого розподілу ресурсів під час надання медичної допомоги);

5)принцип людської гідності (гарантує гідне ставлення до пацієнта);

6) принцип інтегральності ( передбачає недоторканість психофізичної цілісності людини);

7) принцип уразливості (передбачає відповідальне ставлення до людського життя; спрямовує на тактовне ставлення до людей, що мають обмежені соціальні, фізичні та психічні можливості).

З 1 січня 2019 року рішення про проведення трансплантації ухвалюватиме консиліум лікарів медзакладу, де пацієнта внесено до списку очікування, а свою згоду або незгоду на отримання лікування пацієнт надаватиме лікарю медзакладу, який проводить трансплантацію. Однак лікарі-трансплантологи тепер побоюються опинитися на лаві підсудних за проведення операцій з пересадки органів, за «порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини» передбачена кримінальна відповідальність. Тому щоб не порушувати закон, з 1 січня лікарю не можна проводити трансплантацію. Змін до нового проекту так і не було внесено. Терміном до 5 років позбавлення волі каратимуть за вилучення у людини органів з метою трансплантації шляхом примушування або обману.Незаконна торгівля органами каратиметься позбавленням волі на строк від 7 до 10 років.

МОЗ має створити базу , розробити реєстри, зробити списки людей, які потребують зміни органів. Ми знаємо, що в Інституті серця 50 людей потребує пересадки серця, в Інституті Амосова – 30 людей, але єдиної бази тих, хто потребує трансплантації в Україні, немає.Трансплантацію від неспорідненого донора українці вимушені робити за кордоном.

На програму «Лікування за кордоном» (тобто це гроші на ті захворювання, які не лікуються в Україні) у цьому році в бюджеті виділено близько 700 мільйонів гривень, ці кошти віддаємо в інші країни. А після вдосконалення цього закону багато грошей залишиться в Україні. Операції тут, удома, будуть дешевші, а отже, і кількість людей, яких можна врятувати, буде набагато більша.

Щоб стати в Україні донором посмертно потрібно дати письмову згоду або визначити особу, яка може ухвалити таке рішення замість вас після смерті.

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школ

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

27.04.2022

Урок 55

Тема: «Репродукція як механізм забезпечення безперервності існування видів..

Особливості процесів регенерації організму людини..»

1 Опрацювати матеріал § 53, 54 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Репродукція організмів

https://www.youtube.com/watch?v=_ijmXrvH2t8

Тема: "Репродукція як механізм забезпечення

https://www.youtube.com/watch?v=cL1WEgepxhU

Презентація "РЕПРОДУКЦІЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ІСНУВАННЯ ВИДІВ"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-reprodukciya-yak-mehanizm-zabezpechennya-bezperervnosti-isnuvannya-vidiv-106457.html

Презентація. Біологія і екологія 10 клас. "Репродукція як механізм безперервності існування видів"

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-biologia-i-ekologia-10-klas-reprodukcia-ak-mehanizm-bezperervnosti-isnuvanna-vidiv-216232.html

3 Записати до зошита конспек

4 Виконати завдання заповнити таблиці ст. 223, 227

5 Теоретичний матеріал

1. Форми розмноження організмів. Способи нестатевого розмноження

Здатність до розмноження (утворення нового покоління особин того ж виду) – одна з основних особливостей живих організмів. Під час розмноження відбувається передача генетичного матеріалу від батьківського покоління до наступного. Існують дві форми розмноження – нестатеве і статеве.

Нестатеве розмноження відбувається без утворення гамет, у ньому бере участь лише один організм. За нестатевого розмноження зазвичай утворюються ідентичні нащадки. Різнитися вони можуть лише внаслідок випадкової мутації.

Існує кілька типів нестатевого розмноження: поділ клітини навпіл, за якого утворюється дві ідентичні материнські клітини(властиве, наприклад, бактеріям та одноклітинним еукаріотам – сарковидним, джгутиковим, інфузоріям); множинний поділ, за якого після низки повторних поділів батьківського ядра та поділу самої клітини утворюються численні дочірні клітини (властиве малярійному плазмодію); розмноження спорами (приклади – мукор та пеніцилін); брунькування (приклади – дріжджі, прісноводна гідра); вегетативне розмноження - цибулинами , бульбоцибулинами, бульбами, кореневищами, пагонами тощо ( властиве рослинам); фрагментація тіла ( плоскі та кільчаті черви, голкошкірі).

Переваги нестатевого розмноження:

- потрібна лише одна батьківська особина;

- утворюються генетично ідентичні нащадки; якщо вид добре пристосований до свого середовища, це є перевагою;

- сприяє розселенню та поширенню виду;

- швидке розмноження;

Недоліки нестатевого розмноження:

- відсутність генетичної мінливості серед нащадків;

- марна втрата енергії та речовин за розмноження спорами, велика частина з яких не потрапляють у сприятливе місце для проростання;

- загроза перенесення та виснаження поживних речовин в одному місці існування.

2. Статеве розмноження і статевий процес. Способи статевого розмноження

За статевого розмноження нащадки утворюються внаслідок злиття двох гаплоїдних гамет з утворення диплоїдної зиготи,з якої розвивається новий організм. Процес злиття гамет називають заплідненням. Під час запліднення зливаються ядра гамет, і це призводить до об»єднання двох наборів хромосом – батька і матері.

Чоловічі та жіночі особини утворюють різні типи гамет. Існують види, у яких і чоловічі і жіночі гамети утворюють один і той же організм, який має і жіночі, і чоловічі репродуктивні органи ( гермафродитні, або двостатеві організми), а також види, у якого окремо існують чоловічі та жіночі особини ( роздільностатеві).

Поліембріонія – процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Поліембріонія досить поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих, риб, птахів і ссавців). Вона притаманна деяким комахам ( наприклад, їздцям) і ссавцям ( наприклад, броненосцям). У людини в разі поліембріонії народжуються одно яйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації.

Партеногенез ( дівоче розмноження) – одна з форм статевого розмноження, за якого жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення.

Переваги статевого розмноження

- нащадки отримують комбінацію ознак батьків; за сприятливої комбінації підвищується життєздатність та покращується пристосованість нащадків до умов середовища, що змінюється;

- внаслідок комбінативної мінливості надає більше матеріалу для еволюції.

Недоліки статевого розмноження:

- необхідність пошуку партнера;

- частина видів потребує спеціальних механізмів запліднення ( запилення рослин комахами, птахами, вітром);

- частина нащадків за невдалої комбінації ознак виявляються менш життєздатними, ніж батьківські особини;

- менша кількість нащадків, ніж за нестатевого розмноження;

- менша швидкість розмноження, ніж за статевого.

3. Біологічні основи, типи і рівні регенерації

Регенерація ( відновлення)- здатність живих організмів з часом відновлювати пошкоджені тканини, а іноді й цілі втрачені органи.

Регенерація відбувається на таких рівнях:

- репарація ДНК ( виправлення хімічних пошкоджень та розривів у молекулах)

- регенерація на субклітинному рівні;

- регенерація на клітинному рівні;

- регенерація на тканинному рівні;

- регенерація на організмовому рівні.

Регенерація, що відбувається в процесі нормальної життєдіяльності організму і не пов»язана з пошкодженням чи втратою частин організму, називають фізіологічною. Наприклад, у людини постійно оновлюється зовнішній шар шкіри.

Інший вид регенерації – репаративна.

Вона відбувається після пошкодження або втрати частини тіла або клітини. Буває типовою чи атиповою. За типової репаративної регенерації втрачена частина змінюється такою ж самою ( наприклад: відновлення хвоста у ящірки). За атипової втрачена частина замінюється структурою, що відрізняється від утраченої кількісно або якісно ( наприклад: антена замість ампутованого ока у рака).

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину шк

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

20.04.22.

Урок 54

Тема : «Контроль і узагальнення знань з теми: «Спадковість і мінливість»

1 Повторити теоретичний матеріал §42 - § 52, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас

https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2. Виконати контрольну роботу

Узагальнення знань з теми «Спадковість і мінливість»

1-6 – тестові завдання з однією вірною відповіддю (0,5 бали кожне завдання); 7-9 – завдання на знання термінів (1 бал кожне завдання); 10-12 – завдання на відповідність (кожне завдання 1 бал); 13 – теоретичне завдання (2 бали); 14 – задача з генетики (1 бал).

1. Природне чи штучне поєднання генетичного матеріалу спадково різних клітин чи організмів з різними генотипами:

А. схрещування; Б. мінливість; В. спадковість.

2. Термін «генетика» запропонував:

А. Грегор Мендель; Б. Вільям Бетсон; В. Френсіс Гальтон.

3. Ділянка молекули нуклеїнової кислоти, що кодує інформацію про білок:

А. ген; Б. геном; В. генотип.

4. Який закон Менделя відповідає формулюванню: під час дигібридного схрещування, гени спадкуються незалежно один від одного, в результаті утворюються гібриди з новими комбінаціями ознак нащадків другого поколінь, в потомстві спостерігається розщеплення за фенотипо.м 9:3:3:1

А. акон розщеплення ознак; Б. закон незалежного успадкування ознак;

В. зазкон одноманітності гібридів першого покоління.

5. Форма взаємодії алельних генів, за якої у гетерозиготного організму домінантний алель повністю пригнічує дію рецесивного:

А. неповне домінування; Б. повне домінування; В. кодомінування.

6. Система двох схрещувань, в одному з яких органім з ознаками, що вивчаються, використовують як материнські, в іншому – як батьківські:

А. аналізуючи схрещування; Б. реципрокне схрещування; В. зворотне схрещування.

7. Молекулярна генетика – це…

8. Експресія генів – це …

9. Каріотип людини – це …

10. Встановіть відповідність між видами генів та їх функціями:

1. Структурні гени	А. стають активними тоді, коли білок, який вини кодують, потрібний клітині
2. Регуляторні гени	Б. кодують білок або РНК, розмір у сотні й тисячі нуклеотидів
3. Конститутивні гени	В. постійно активні, через те, що білки, які ними кодуються, необхідні постійно клітинної діяльності
4. Неконститутивні гени	Г. при біосинтезі на їх основі утворюють іРНК ( або матричні мРНК) Д. визначають початок, швидкість й послідовність процесів синтезу РНК на
	матриці ДНК, розмір у кілька десятків пар нуклеотидів

11. Встановіть відповідність між методами, що використовують в генетиці людини, та їх значенням:

1. Близнюковий	А. визначає певні речовини з метою діагностування спадкових хвороб
2. Біохімічний	Б. вивчення організмів, які походять з однієї зиготи та порівняння їх з організмами, які походять з двох зигот
3. Цитогенетичний	В. аналізує поширення спадкових хвороб людини та прогнозує їх частоту в наступних поколіннях
4. Генеалогічний	Г. Заснований на мікроскопічному вивчення хромосом
	Д. полягає у вивченні людських родоводів

12. Встановіть відповідність між видами успадкування та їх формулюваннями:

1. Зчеплене успадкування

А. успадкування генів, що визначається їхнім розташуванням у цитоплазматичних структурах

2. Успадкування, зчеплене зі статтю

Б. успадкування прояву ознаки трапляється майже виключно у чоловіків, передається до онука через доньку

3. Позаядерне успадкування

В. спадкування генів, що містяться в одній хромосомі

Г. успадкування ознак, гени яких розташовані в статевих хромосомах

13. Перерахуйте основні положення теорії успадкування Менделя.

14. У томатів червоне забарвлення плодів домінує над жовтим. Гомозиготна червоноплідна рослина схрещується з жовтоплідною. Який колір плодів матимуть нащадки?

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com або в Єдину школу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку

20.04.2022

Урок 53

Тема: «Методи діагностики та профілактики спадкових хвороб людини. Медико-генетичне консультування та його організація..

Практична робота 2. Розв’язування типових генетичних задач..»

1 Опрацювати матеріал § 52 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентацію:

Методи діагностики та профілактики спадкових хвороб людини

https://www.youtube.com/watch?v=AdX_n-RNWpg

Спадкові захворювання людини та їх діагностика

https://www.youtube.com/watch?v=1gpBNTB-dSY

Презентація "Методи діагностики, профілактики та лікування спадкових хвороб людини"

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-metodi-diagnostiki-profilaktiki-ta-likuvanna-spadkovih-hvorob-ludini-374618.html

Розв'язування типових генетичних задач

https://www.youtube.com/watch?v=HDrpuwQ27o8

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати практичну роботу 2 Розв’язування типових генетичних задач за інструкцією

Практична робота №2

Тема: Розв’язування типових задач з генетики.

Мета:_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ХІД РОБОТИ

Розв’яжіть типові задачі з генетики

1 Моногібридне схрещування, повне домінування

Ген ранньостиглості ячменю домінує над пізньостиглістю.

1. Якими будуть рослини в F₁, одержані від запилення гомозиготної ранньостиглої рослини пилком пізньостиглої?

2. Яким буде ячмінь у F₂?

3. Які рослини можуть утворитись від схрещування однієї з пізньостиглих рослин другого покоління (F₂) з гібридом F₁?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2 Моногібридне схрещування, проміжне успадкування

При схрещуванні чорного півня з білою куркою всі курчата строкаті. В другому поколінні отримано 24 строкатих, 12 чорних і 10 білих. Яким буде потомство від схрещування: а) строкатих курей з чорними півнями; б) строкатих півнів з білими курми?

3 Моногібридне схрещування, ознака, зчеплена зі статтю

Чи можуть діти чоловіка, який страждає на гемофілію та жінки без аномалій( батько якої був гемофіліком) бути здоровими? Відповідь аргументуйте.

4 Дигібридне схрещування

Батько хворий на мігрень( домінантна ознака), а мати здорова. У батька нормальний слух, у матері також, але вона має рецесивний алель глухоти. Яка ймовірність народження дітей з обома хворобами, якщо батько гетерозиготний за обома генами?

5 Кодомінування

В сім’ї, де в батька ІV група крові, а у матері – ІІ група, народилося 4 дітей з І, ІІ, ІІІ, ІV групами крові. Судмедекспертиза встановила, що один з дітей позашлюбний. Встановіть генотипи батьків, та визначте, яка група крові у позашлюбної дитини.

Висновок: ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5 Теоретичний матеріал

Діагностика спадкових захворювань

Своєчасне й точне встановлення діагнозу є запорукою успішного лікування будь-яких хвороб, і спадкових в тому числі. У разі застосування методів генетичного аналізу, можна встановити точний діагноз ще до того, як спадкова хвороба почала проявлятися (якщо вона не є вродженою), або ще до народження.

Так наприклад, існує тест Ґатрі на фенілкетонурію. Паперовий диск з краплею крові переносять у середовище з бактеріями, які можуть розмножуватись тільки у присутності фенілаланіну. Інтенсивний бактеріальний ріст вказує на наявність хвороби.

Вчені виділяють наступні методи визначення спадковості і генетичних захворювань:

Генеалогічний метод – ґрунтується на вивчені родоводу людини. Такий метод допомагає виявити особливості успадкування нормальних і патологічних ознак організму людини. Він складається із двох етапів спадкових в тому числі. У разі застосування методів генетичного аналізу, можна встановити точний діагноз ще до того, як спадкова хвороба почала проявлятися (якщо вона не є вродженою), або ще до народження.

Так наприклад, існує тест Ґатрі на фенілкетонурію. Паперовий диск з краплею крові переносять у: складання родоводу і генеалогічного аналізу.

Близнюковий метод – базується на дослідженні близнюків для виявлення впливу спадковості і зовнішнього середовища на розвиток хвороб. Основою даного методу є відмінність між однояйцевими і різнояйцевими близнюками, що обумовлені різними факторами.

Цитогенетичний метод – основою є дослідження структур хромосом у здорових і хворих людей.

Біохімічний метод – за допомогою якого, досліджують особливості обміну речовин людини, оскільки безліч спадкових хвороб безпосередньо пов’язані з порушенням метаболізму.

Імуногенетичний метод – дозволяє ставити діагноз при вроджених імунодефіцитних станах.

Метод дерматогліфіки – полягає у вивченні візерунків долонь і стоп, які залишаються незмінними протягом всього життя. Використовується для діагностики деяких хромосомних і точкових мутацій.

Окрім, вище зазначених методів існує ще генетичне тестування.

Генетичне тестування – встановлення генотипу особи за допомогою різноманітних методів генетичного аналізу. Існують основні підходи при проведенні генетичного тестування.

1. Пренатальне генетичне тестування.

Таке тестування характеризується визначенням генотипу або каріотипу ще не народженої дитини. Такий метод застосовують, коли існує високий ризик того, що плід має хромосомну патологію або генотип, який зумовлює розвиток важкої спадкової хвороби. Для проведення такого аналізу потрібно добути клітини плода. Найчастіше їх отримують в результаті біопсії зовнішньої зародкової оболонки, яка оточує плід людини, або аналізу рідини, що оточує плід. Використовуючи методи ДНК-аналізу (наприклад, такі як секвенування геному і полімеразну ланцюгову реакцію), можна провести аналіз багатьох спадкових хвороб.

а) Секвенування геному людини

Метод секвенування ДНК полягає у визначенні послідовності нуклеотидних основ (аденіну, гуаніну, тиміну і цитозину) на певній ділянці ДНК. Для цього, в спеціальних приладах відщеплюють від кінця одного з ланцюгів ДНК нуклеотид, або прикріплюють комплементарний нуклеотид до другого ланцюга. Надалі визначають, який саме нуклеотид було відщеплено чи прикріплено, й поступово розшифровують усю послідовність гену. Кількість нуклеотидних основ у ДНК є дуже велика, тому її визначають за допомогою спеціальних приладів – секвенаторів, які здійснюють цей процес автоматично. Секвенування ДНК широко використовують не тільки для діагностики спадкових захворювань, але і в судовій медицині для встановлення осіб або ідентифікації біологічного матеріалу.

б) Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)

У 1983 році амереканський біохімік Керрі Мулліс запропонував метод здійснення реплікації специфічної ділянки ДНК у пробірці – полімеразну ланцюгову реакцію. Завдяки ПЛР можна швидко (за годину) синтезувати мільйони копій одного фрагменту ДНК безпосередньо у пробірці. ПЛР використовує принцип комплементарності ДНК. Цю реакцію здійснює фермент полімераза, який у клітині виконує процес реплікації. Він прикріплються до позначеного місця на нитці ДНК і синтезує копію однієї з її ділянок. Для позначення місця, де полімераза починає синтез, використовують спеціальні коротенькі ланцюжки ДНК – праймери. Після синтезу спочатку підвищують температуру розчину, оскільки висока температура руйнує водневі зв’язки, завдяки чому старий і новий ланцюги ДНК розходяться. Полімераза в цей час не працює. Потім температуру знижують і відповідно полімераза відновлює свою активність. Після цього починається новий цикл синтезу, але тепер уже на двох ланцюгах ДНК. Після повторення цього циклу 30 – 40 разів кількість ДНК стає достатньою для аналізу, навіть якщо спочатку зразок містив лише одну молекулу ДНК. Наприклад, якщо взяти зразок крові одного з потенційних батьків, виділити з нього ДНК, то потім під час використання ПЛР, можна визначити наявність у зразку генетичного маркера мутантного алелю.

2. Постнатальне генетичне тестування.

Коли немає можливості провести генетичне дослідження дитини до її народження, тоді його здійснюють після народження або навіть у дорослому віці. Так, наприклад при народженні дитини із чіткою симптоматикою хромосомної патології (наприклад, синдромом Дауна) все одно для підтвердження діагнозу обов’язково аналізують її каріотип.

Крім цього існують ще такі методи як: каріотипування і флуоресцентна гібридизація.

Часто для пошуку хромосомних порушень потрібен аналіз усього каріотипу – каріотипування. Для цього здійснюють виділення хромосом із окремих клітин людини, їх спеціально зафарбовують та ідентифікують. Під дією хімічних барвників хромосоми набувають смугастого забарвлення, при цьому кожна хромосома має свою унікальну послідовність смуг. Так фарбування хромосом дає змогу розприділити їх за парами, а також виявити, ті чи інші аномалії у будові або кількості, тобто наявність у геномі хромосомних чи геномних мутацій. Часто використовують під час пренатальної діагностики. Її проводять до пологів з метою виявлення тих чи інших генетичних відхилень у зародка ще на стадії внутрішньоутробного розвитку. Для цього здійснюють забір клітин ембріона, а потім каріотипують їх. Самого ембріона під час процедури торкатися не можна, щоб не нашкодити його розвитку. Тому для аналізу беруть або клітини ембріональної частини плаценти або навколоплідну рідину.

Сучасним і точним методом пошуку хромосомних порушень є флуоресцентна гібридизація. Флуоресценція – це здатність речовини випромінювати власне світло при певному освітленні. У цьому методі використовують одноланцюгові фрагменти ДНК, позначені флуоресцентним барвником (даний барвник здатний світитися при освітленні ультрафіолетом). Мічена ДНК має послідовність, що відповідає можливому порушенню в структурі хромосоми. Якщо послідовність міченої ДНК відповідає певному фрагменту з проби ДНК, то вони зв’язуються – гібридизуються. Далі під флуоресцентним мікроскопом за наявністю світіння фрагмента, можна визначити, чи відбувалась гібридизація та чи є той фрагмент, що шукаємо, у пробі.

Профілактика спадкових хвороб людини

Профілактика спадкових захворювань є дуже важливою і ефективними заходами вважають:

надання елементарних знань про причини спадкових захворювань та можливість їх попередження;

аналіз родоводу батьків і розрахунок ризику народження дитини зі спадковими захворюваннями;

утримання від надмірного вживання алкоголю, відмова від куріння та вживання наркотичних речовин.

Окрім цього, профілактичні заходи мають стосуватися не тільки спадкових хвороб, які є успадковані від попередніх поколінь, а й тих причинами яких є мутації. Тому необхідно дотримуватися правил безпеки під час роботи з речовинами або приладами, які потенційно можуть мати мутагенний ефект.

Медико-генетичне консультування

Сьогодні відомо багато захворювань, механізми виникнення яких пов’язані зі спадковими порушеннями. Головним висновком за результатами вивчення таких захворювань є те, що спадкові хвороби, набагато простіше попередити, ніж вилікувати. Тому для їхнього попередження створено систему медико-генетичного консультування.

Медико-генетичне консультування — це один з видів медичної допомоги населенню, який дозволяє попередити народження дітей зі спадковою патологією.

За допомогою медико-генетичного консультування можна здійснювати:

• діагностування спадкового захворювання та визначення типу його успадкування;

• розрахунок ризику (або повторного ризику у випадку вже виявленого спадкового захворювання у старшої дитини) народження хворої дитини;

• визначення можливих способів профілактики певного захворювання.

Медико-генетичне консультування в Україні здійснюють медико-генетичні кабінети, медико-генетичні центри і відповідні фахівці медичних та науково-дослідних інститутів.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

13.04.2022

Урок 52

Тема: «Закономірності розподілу алелів в популяціях. Сучасні завдання медичної генетики. Спадкові хвороби і вади людини, хвороби людини зі спадковою схильністю, їхні причини.»

1 Опрацювати матеріал § 50, 51 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Закономірності розподілу алелів в популяціях

https://www.youtube.com/watch?v=yabDZWRYBwE

Закономірності розподілу алелей в популяціях

https://www.youtube.com/watch?v=ao08XVBtMPY

Презентація "Закономірності розподілу алелів в популяціях"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-zakonomirnosti-rozpodilu-aleliv-v-populyaciyah-118437.html

Сучасні завдання медичної генетики. Методи діагностики і профілактики спадкових захворювань

https://www.youtube.com/watch?v=7IRl3X6IBh8

Спадкові захворювання людини та їх діагностика

https://www.youtube.com/watch?v=1gpBNTB-dSY

Презентація на тему: "СУЧАСНІ ЗАВДАННЯ МЕДИЧНОЇ ГЕНЕТИКИ."

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-suchasni-zavdannya-medichno-genetiki-170935.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання вправа 2 ст. 209, вправа 1,2 ст. 213

5 Теоретичний матеріал

Яке значення має генетика популяцій?

ГЕНЕТИКА ПОПУЛЯЦІЙ — наука, що вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, що в них відбуваються. Засновниками науки є Р. Фішер, Дж. Холдейн, С. Райт, С. С. Четвериков, С. М. Гершензон та ін. Основною метою досліджень популяційної генетики є пізнання законів, що пояснюють залежності між генотипами та фенотипами особин на популяційно-видовому рівні популяцій.

Генетика популяцій має значення для розвитку еволюційної теорії. Так, завдяки її досягненням встановлено, що елементарною одиницею еволюції є популяція, а не окрема особина, що природні популяції насичені різноманітними рецесивними мутаціями, які є «резервом спадкової мінливості» та ін. Методи дослідження генетичного складу популяцій використовуються в антропології для вивчення історичного походження та становлення людини розумної.Генетика популяції відіграє важливу роль в етології для досліджень поведінки організмів. Рівень генетичного поліморфізму вважається в популяційній генетиці важливим показником, від якого залежать еволюційна пластичність виду та його пристосованість до змін середовища. Як з'ясувалося, низький генетичний поліморфізм притаманний видам, у яких нечисленні, але великі й захищені нащадки, а високий — видам, у яких нащадки численні, дрібні й незахищені. Такий результат змушує по-новому оцінити еволюційну роль турботи про потомство.

Знання закономірностей популяційної генетики дають ключ для розуміння еволюції споріднених груп у систематиці, полегшують пошуки вихідного спадкового матеріалу в селекції та вивчення спадкових захворювань людини у медицині тощо.

Отже, дослідження генетики популяцій є актуальними й затребувані у багатьох галузях діяльності людини.

У чому суть закону генетичної рівноваги?

Математичну залежність між частотами алелів і генотипів в ідеальній популяції встановили одночасно у 1908 р. і незалежно один від одного видатний англійський математик Дж. Харді (1877—1947) і німецький лікар В. Вайнберг (1862—1937) (іл. 116). Ця закономірність відома як закон Харді — Вайнберга (закон генетичної рівноваги), який є основним законом генетики популяцій.

Частоти алелей і генотипів у популяції залишатимуться сталими з покоління в покоління за наявності певних умов.

Рівняння Харді — Вайнберга:

p (А) + q (а) = 1 (для визначення генетичної структури популяцій за частотою алелей);

р² (АА) + 2pq (Аа) + q² (аа) = 1 (для визначення генетичної структури популяцій за частотою генотипів).

У популяційній генетиці частоту домінантного алеля А позначають через р, частоту рецесивного алеля а — через q. За умови, що А i a — єдині алелі гена, р + q = 1 (або 100%). Формула (р + q)²= р² + 2рq + q² = 1 (або 100 %) є алгебраїчним виразом закону Харді — Вайнберга для двох алелів, де р — частота домінантного алеля А; q — частота рецесивного алеля а; р² — частота домінантних гомозигот АА; 2pq — частота гетерозигот Аа; q² — частота рецесивних гомозигот аа (іл. 117).

Популяція, в якій зберігається генетична рівновага, називається ідеальною популяцією. Умовами існування ідеальних популяцій є: 1) велика чисельність популяції; 2) вільне випадкове схрещування в популяції (панміксія); 3) відсутність мутацій; 4) відсутність добору за певною ознакою; 5) відсутність генного потоку, тобто міграцій генів із сусідніх популяцій. Якщо порушується хоча б одна умова, то генетична структура популяції змінюється.

У природі ідеальні популяції не трапляються, існують реальні популяції, в яких чисельність особин не буває нескінченно великою, вільне схрещування неабсолютне, відбуваються мутаційний процес, природний добір, міграції. Але це не зменшує цінності закону Харді — Вайнберга. Він визначає умови генетичної рівноваги популяції та умови, що її порушують.

Отже, закон Харді — Вайнберга дає змогу визначити генетичну структуру популяції та тенденції зміни генотипів особин у популяціях під дією умов середовища.

Яке значення закону гомологічних рядів спадкової мінливості?

Порівнюючи ознаки різних сортів культурних рослин і близьких до них диких видів, М. І. Вавилов (1887—1943) виявив багато спільних спадкових змін. Це допомогло йому сформулювати у 1920 р. закон гомологічних рядів спадкової мінливості.

Генетично близькі види та роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можна передбачити наявність форм із подібними поєднаннями ознак у межах близьких видів чи родів.

М. І. Вавилов зазначав, що гомологічні ряди часто виходять за межі родів і навіть родин. Короткопалість відмічено у представників багатьох рядів ссавців: у великої рогатої худоби, овець, собак, людини. Альбінізм поширений у всіх людських расах і спостерігається в усіх класів хребетних тварин.

Основою гомологічних рядів є подібність фенотипів, що виникає як результат взаємодії однакових генів у генотипах особин різних популяцій. Теоретичною основою гомології рядів спадкової мінливості у близьких таксономічних груп є уявлення про єдність їх походження шляхом дивергенції під дією природного добору.

Питання лікування і профілактики спадкових хвороб не можна розв'язати без дослідження на тваринах із спадковими аномаліями, які подібні до тих, що спостерігаються у людини. Багато патологічних станів, що їх виявлено у тварин, можуть бути моделями спадкових хвороб людини. Так, у собак спостерігається гемофілія, яка зчеплена із статтю. Для вивчення м'язової дистрофії слугують миші, велика рогата худоба, коні, епілепсії — кролі, пацюки, миші. Спадкова глухота існує у гвінейських свинок, мишей і собак. Вади будови обличчя людини, гомологічні «заячій губі» та «вовчій пащі», спостерігаються в лицьовому відділі черепа мишей, собак, свиней. Спадковими хворобами обміну, такими як ожиріння і цукровий діабет, хворіють миші.

Отже, згідно із законом гомологічних рядів, вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можна передбачити наявність форм із подібними ознаками в межах близьких видів чи родів.

Сучасні завдання медичної генетики

Медична генетика — розділ загальної генетики, наука, яка вивчає спадкові хвороби людини. Близько 50 % хронічних захворювань дітей і дорослих зумовлені генетично. Саме цим пояснюється важливість знань з медичної та загальної генетики у лікуванні цих хвороб.

Предметом медичної генетики є вивчення явищ спадковості й мінливості людини на всіх рівнях організації: молекулярному, клітинному, популяційному, біохронологічному, біогеохімічному. Завданнями медичної генетики є:

1) Вивчення спадкових хвороб, закономірностей їх успадкування, особливостей патогенезу, лікування та профілактики.

2) Вивчення спадкової схильності та стійкості до спадкових хвороб.

3) Вивчення патологічної спадковості.

4) Дослідження теоретичних медико-біологічних проблем (біосинтез видоспецифічних білків, синтез імунних антитіл, генетичні механізми захворювання на рак).

5) Вивчення питань генної інженерії, яка розробляє методи лікування спадкових хвороб шляхом переносу генів нормального метаболізму у ДНК хворого.

2. Спадкові хвороби і вади людини, хвороби людини зі спадковою схильністю, їхні причини

У наш час існує така класифікація спадкових хвороб людини:

• синдроми, що зумовлені хромосомними аномаліями (хромосомні хвороби);

• хвороби, що викликані мутацією окремих генів (генні хвороби);

• мультифакторіальні захворювання (МФЗ) — результат взаємодії генетичних чинників та чинників середовища;

• хвороби з нетрадиційним типом успадкування;

• генетичні хвороби соматичних клітин (новоутворення, старіння, аутоімунні хвороби).

1) Моногенні хвороби — викликані одиничними генними мутаціями, які спричиняють зміну складу або порядку нуклеотидів у ДНК, порушення трансляції та послідовності амінокислот у поліпептиду. Фенотипічно генні мутації виявляються як спадкові хвороби обміну речовин.

2) Хромосомні хвороби — зумовлені порушенням числа та структури хромосом у соматичних або статевих клітинах (хромосомні та геномні мутації). Проявляються різними аномаліями розвитку.

3) Мультифакторіальні захворювання (МФЗ) — для виявлення потребують дії факторів зовнішнього середовища. Спричиняються генетичними чинниками та чинниками середовища. До них належать усі захворювання, окрім моногенних, хромосомних та травм. А саме: ішемічна хвороба серця, психози, цукровий діабет, виразка, більшість ізольованих вад розвитку, ймовірно, деякі інфекційні захворювання — туберкульоз, лепра, ревматизм.

4) Хвороби з нетрадиційним типом успадкування. Переважно це мітохондріальні хвороби:

• хвороби, які викликані точковими мутаціями, що призводять до заміни амінокислот у білках мітохондрій (пігментний ретинит, нейроофтальмопатія лебера);

• хвороби, які викликані мутаціями у генах тРНК (численні дегенеративні захворювання);

• хвороби, які викликані діленням та дуплікаціями ділянок мітохондріальних генів (відтермінована кардіопатія);

• хвороби, які викликані зменшенням кількості копій мітохондріальної ДНК (летальна інфантильна дихальна недостатність, синдром молочнокислого ацидозу, міопатії, нефропатії, печінкова недостатність та ін.).

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

13.04.2022

Урок 51

Тема: «Особливості генофонду людських спільнот та чинники, які впливають на їх формування»

1 Опрацювати матеріал § 49, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентації:

Особливості генофонду людських спільнот

https://www.youtube.com/watch?v=WXs1alDdZt8

Особливості генофонду людських спільнот

https://www.youtube.com/watch?v=nyjI5EXFiEY

Особливості генофонду людських спільнот

https://www.youtube.com/watch?v=xe_KM7QrB68

Презентація "Особливості генофонду людських спільнот"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-osoblivosti-genofondu-lyudskih-spilnot-118327.html

Презентація на тему: " ОСОБЛИВОСТІ ГЕНОФОНДУ ЛЮДСЬКИХ СПІЛЬНОТ".

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-osoblivosti-genofondu-ludskih-spilnot-243581.html

3 Записати до зошита конспе

4 Виконати завдання Заповнити таблицю ст. 204-205

5 Теоретичний матеріал

Що вирізняє популяції людини?

Термін «популяція» в біології привнесено із людських спільнот. Він походить від латинського слова populus, що його в Давньому Римі вживали стосовно суспільства в значенні «народ», «група людей».

ПОПУЛЯЦІЯ ЛЮДИНИ (людське угруповання) — це відносно стабільна й відносно ізольована група особин виду Людина розумна, які мешкають на спільній території, вільно вступають у шлюб й мають спільний генофонд. Основною умовою існування людських популяцій є вільний шлюб, у той час як у тварин — це вільне схрещування (панміксія). Зазвичай прикладом людських популяцій є населення міста, села чи певної місцевості. За критерієм чисельності розрізняють великі популяції (людські раси) та малі популяції (деми, ізоляти). Деми — малі популяції чисельністю 1 500—4 000 осіб, а ізоляти — до 1 500 осіб. У таких популяціях можливий перехід рецесивних генів у гомозиготний стан, що збільшує частоту спадкових захворювань. Ізоляційні бар'єри, що перешкоджають шлюбним відносинам й утворенню сім'ї, мають соціальний характер, тому у формуванні популяцій людини основну роль відіграють не територіальні, а родинні зв'язки.

Людина як біологічний вид утворює такі самі популяції, як й інші види організмів. Основними характеристиками популяцій є морфофізіологічна, екологічна та генетична. Морфофізіологічна характеристика передбачає опис особливостей зовнішньої будови та життєвих функцій організмів популяцій, екологічна — стосується властивостей популяцій, що формуються у взаємовідносинах з умовами середовища (чисельність, природний приріст, щільність, структура тощо). Генетична характеристика популяцій — це визначення особливостей її генетичної структури, тобто якісного складу генів, частоти алелів та частоти генотипів. Вивченням генетичної структури популяцій та тих процесів, що відбуваються в них, займається генетика популяцій. Для дослідження людських популяцій застосовуються такі самі підходи й методи, що й для природних популяцій. Але при цьому враховують особливості людини як біосоціального виду, що породжують соціальні відмінності людських популяцій. Вони визначаються працею, суспільним способом життя, членороздільною мовою, абстрактним мисленням, наявністю другої сигнальної системи тощо. Популяційні ареали людських спільнот пов'язані із соціальним середовищем існування, своєрідними є особливості поведінки (тільки людина відчуває сором, створює культуру, пам'ятає минуле, вміє сміятися й плакати, знає про свою смертність). Складнішими є системи комунікації та внутрішньопопуляційні зв'язки між особинами, у людських популяціях є гени, відсутні у тварин (наприклад, «гени інтелекту») та багато іншого. Ці та інші ознаки прямо чи опосередковано впливають на генетичну структуру й процеси в популяціях.

Отже, популяції людини вирізняються соціальними особливостями, що позначаються на їхній морфофізіологічній, екологічній та генетичній характеристиках.

Які особливості генофонду людських популяцій?

Для характеристики генетичної структури популяцій ще у 1928 р. був введений термін «генофонд», що його запропонував відомий у свій час генетик О. С. Серебровський (1892—1948). Генофонд — сукупність усіх алелів, генів і генотипів однієї популяції організмів. Серед генів популяції є однакові для усіх особин, а є й відмінні, тому виокремлюють такі властивості генофонду, як генетична однорідність та генетична різнорідність. Окрім того, для генофонду популяцій характерні й такі властивості, як цілісність, відкритість, динамічність.

Складний й різноманітний генофонд з багатьма варіантами окремих генів сприяє кращій пристосованості популяцій до навколишнього середовища. На нинішньому етапі розвитку виду для генофонду людських популяцій характериними є такі особливості.

• Зростає генетична різнорідність генотипів при збереженні загальної сукупності генів. Генетична гетерогенність (різнорідність) популяцій змінюється внаслідок мутацій і рекомбінацій ДНК, що досить часто приводить до генетичного поліморфізму. Люди різняться між собою за антигенами груп крові АВ0, резус-системи, систем Даффі, Льюїс, Келл, за варіантами гемоглобіну, ферментів тощо.

• Спостерігається залежність генофонду сучасної людини від генофонду її предків. Генетична гетерогенність дає змогу популяції використовувати для пристосування не лише зміни, що виникають, а й ті, що виникли дуже давно й існують у прихованому вигляді. Зі збільшенням частоти зустрічальності рецесивних алелів, що відповідають за мутації, вони можуть перейти у гомозиготний стан і проявитись у фенотипі. Рецесивні мутації є резервом спадкової мінливості популяцій.

• Зростає генетичне обтяження (генетичний вантаж), тобто наявність серед рецесивних мутацій у генофонді шкідливих спадкових змін. Учені вважають, що зростання числа таких мутацій під дією мутагенів середовища негативно позначається на розвитку людства.

Отже, основними особливостями людських популяцій є зростання генетичної різнорідності внаслідок накопичення в резерві спадкової мінливості шкідливих рецесивних мутацій.

Які чинники впливають на формування генофонду популяцій людини?

Генофонд популяцій формується упродовж еволюції. Через те чинниками, що впливають на генофонд популяцій та змінюють їхню генетичну структуру, є: 1) природній добір; 2) мутаційний процес; 3) популяційні хвилі; 4) дрейф генів; 5) ізоляція, що обмежує вільне схрещування (панміксію); 6) міграції.

Рушійною силою формування генофонду популяцій людей є природний добір — процес, внаслідок якого виживають і лишають потомство переважно особини з корисними в даних умовах спадковими змінами. Його тиск у людських популяціях послабшав, що зумовлено зростанням значення соціальних чинників. Однак за природним добором залишилася функція стабілізації генофондів і підтримки спадкового різноманіття популяцій. Усі інші чинники є елементарними. Вони взаємопов'язані між собою і перебувають під контролем природного добору. Мутаційний процес є первинним джерелом нових ознак, а самі мутації — елементарним еволюційним матеріалом. У даний час мутаційний процес у людини відбувається на тлі підвищеної концентрації мутагенів. Популяційні хвилі — періодичні коливання чисельності популяції. Завдяки популяційним хвилям може швидко збільшуватися частота зустрічальності одних алелів, тоді як інші взагалі можуть бути втрачені. Дрейф генів (генетико-автоматичні процеси) — випадкова й неспрямована зміна частот зустрічальності алелів у популяції (іл. 114). Найчіткіше це явище виявляється в нечислених популяціях. Наслідками дрейфу генів є поширення мутантних рецесивних алелів наперекір природному добору. Ізоляція — виникнення будь-яких перешкод, що порушують вільне схрещування й обмін спадковою інформацією. Основними формами ізоляції є географічна та екологічна. Ізоляція як еволюційний чинник закріплює й підсилює утворені в популяціях генотипні відмінності. Міграціями називають переміщення особин або їхніх гамет з однієї популяції в іншу. Внаслідок міграцій відбувається потік генів, що змінює генетичний склад популяцій. Міграційні процеси в людських популяціях за останні часи збільшилися.

Отже, генофонд популяції, що є елементарною еволюційною одиницею, формується та змінюється під дією еволюційних чинників.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

06.04.2022

Урок 49, 50

Тема: «Біологічні антимутаційні механізми. Захист геному людини від шкідливих мутагенних впливів.Генетичний моніторинг в людських спільнотах. Проєкт Орієнтовні теми: Генетичний моніторинг в людських спільнотах. Скринінг-програми для новонароджених. Генотерапія та її перспективи.»

1 Опрацювати матеріал § 47, 48, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео та презентацію:

Біологічні антимутаційні механізми

https://www.youtube.com/watch?v=G2tLmhmWEP0

Біологічні антимутаційні механізми. Захист геному людини

https://www.youtube.com/watch?v=JfC1I6Lnzxc

ЗАХИСТ ГЕНОМУ ЛЮДИНИ ВІД ШКІДЛИВИХ МУТАГЕННИХ ВПЛИВІВ

https://www.youtube.com/watch?v=-dc_-uSdW_A

Генетичний моніторинг в людських спільнотах

https://www.youtube.com/watch?v=126XcCTVUzI

Генетичний моніторинг в людських спільнотах

https://www.youtube.com/watch?v=aQaFRwash5U

Особливості генофонду людських спільнот

https://www.youtube.com/watch?v=WXs1alDdZt8

Презентація "Біологічні антимутаційні механізми. Захист геному людини від шкідливих мутагенних впливів.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-biologichni-antimutaciyni-mehanizmi-zahist-genomu-lyudini-vid-shkidlivih-mutagennih-vpliviv-94820.html

3 Записати до зошита конспект

4 Виконати завдання 1.заповнити таблицю ст. 197 ,2.Зіставте названі методи медичного діагностування з органами, що досліджуються та отримайте латинське слово, яким позначають хворобу. Як класифікують хвороби? (підручник ст 200- 201),

3.виконайте проект на одну з тем: Генетичний моніторинг в людських спільнотах. Скринінг-програми для новонароджених. Генотерапія та її перспективи

5 Теоретичний матеріал

Слово «моніторинг» запозичене з англійської мови. Його значення — це відслідковування, постійне спостереження. Термін означає системи чи методи організації досліджень з метою визначення динаміки в різних галузях діяльності людини. Так, є екологічний моніторинг, фінансовий моніторинг, освітній моніторинг. А що таке генетичний моніторинг?

Система генетичного моніторингу почала розвиватися із 60-х років XX століття після так званої «талідомідної катастрофи», коли негативна дія лікарського препарату талідоміду стала причиною народження кількох тисяч дітей з вадами розвитку. Але хоча цей випадок і став приводом для створення системи генетичного моніторингу, спостереження за подібними до талідоміду речовинами не входить до кола завдань сучасного генетичного моніторингу.

Генетичний моніторинг - це заходи, за допомогою яких відстежують виникнення і поширення спадкових патологій. Моніторинг здійснюється через обстеження певних груп населення і виявлення нових мутацій, що були успадковані від попередніх поколінь; збирання, обробку, аналіз і збереження інформації про виникнення захворювань, які можуть бути викликані мутагенною дією середовища.

ГЕНЕТИЧНИЙ МОНІТОРИНГ — це систематичне спостереження за станом генофонду популяції, що дає змогу оцінювати наявний мутаційний процес та прогнозувати його зміни.

Цей вид спостереження передбачає:

збирання

обробку

аналіз

збереження інформації про виникнення захворювань, зумовлених мутагенним впливом середовища.

За допомогою моніторингу можна:

а) визначати спрямованість спадкової мінливості в популяціях людини;

б) визначати частоту деяких мутацій та інтенсивність мутаційного процесу;

в) проводити «інвентаризацію» та створювати реєстр спадкових захворювань людини;

г) прогнозувати кількість людей зі спадковими захворюваннями;

д) оцінювати шкідливий вплив мутагенних чинників середовища

Напрямки генетичного моніторингу:

фенотипічний моніторинг (спостереження за частотою домінантних мутацій),

біохімічний моніторинг (виявлення біохімічних порушень),

цитогенетичний моніторинг (спостереження вивчення частоти хромосомних та геномних мутацій),

молекулярно-генетичний моніторинг (розробляють з метою виявлення генетичних порушень),

моніторинг архівних документів (для визначення темпів мутаційного процесу за змінами частот летальних мутацій).

Головні завдання генетичного моніторингу полягають у визначенні темпу мутаційного процесу в населення; розрахунку генетичного вантажу і шкоди для здоров’я у зв’язку з цим.

2. Особливості генофонду людських спільнот та чинники, які впливають на їх формування

Генофонд людини — це сукупність усіх генів у загальній популяції людини як біологічного вигляду (гени всіх живих на Землі людей).

Спільна популяція людини позначає сукупність усіх людей Землі. Спільна популяція сучасної людини поділяється на:

■ раси (австралійська, азіатська, європейська, негроїдна);

■ нації (американці, китайці, монголи, українці, татари тощо);

■ народи і народності (великі й малі популяційні групи);

■ етнічні групи (близько 5-6 тис.) — у кожній групі своя мова спілкування або наріччя.

Особливості генофонду людини:

1) глибоке диференціювання або неоднорідність генотипів за збереження загальної сукупності генів;

2) залежність генофонду сучасної людини від генофонду його предків;

3) генетична цілісність генофонду;

4) генетичний вантаж.

Перші дві особливості можна об’єднати в одну — кількісну та якісну складову генофонду, базову характеристику геномного здоров’я людини.

Третя особливість пов’язана з розмноженням, в ході якого здійснюється постійний обмін спадковим матеріалом усередині спільної популяції, і кожне нове покоління людей додає в геном певний внесок (залежно від пристосованості їхніх генотипів до середовища існування).

У зв’язку з тим, що умови навколишнього середовища впливають на життєздатність і репродуктивність організмів з різними генотипами по-різному, генофонд людства поступово змінюється в результаті природного відбору. Більш пристосовані люди (генотипи) частіше виживають і залишають потомство.

Четверта особливість пов’язана з наявністю у спільній популяції людей зі зміненою спадковістю (мають спадкову патологію).

Такі люди менш пристосовані до виживання, у них збільшена захворюваність і зменшена тривалість життя, у зв’язку з чим вони вибірково гинуть у процесі природного добору.

Таким чином, усі чотири особливості генофонду складають основу геномного та репродуктивного здоров’я людини.

Для чого здійснюють скринінг у медицині?

Скринінг (від англ. screening — просіювання, сортування) — стратегія в організації охорони здоров’я, спрямована на виявлення захворювань у людини в процесі масового обстеження населення.

У медицині застосовують:

масовий скринінг всього населення

пренатальний скринінг новонароджених

кардіологічний

Урологічний

гінекологічний скринінг тощо

3. Закономірності розподілу алелів у популяціях

ГЕНЕТИКА ПОПУЛЯЦІЙ — наука, що вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, що в них відбуваються.

Закономірності розподілу алелів у популяції вивчають за допомогою популяційно-статистичного методу. Зазвичай, коли говорять про популяцію, мають на увазі, що її члени не тільки тією чи іншою мірою пов’язані родинними зв’язками, але і є доступними один для одного як шлюбні партнери. Отже, жителів Києва та Риму навряд слід розглядати як єдину популяцію. Це різні популяції, які пов’язані незначними імміграційними потоками. Часткова репродуктивна ізоляція окремих популяцій обумовлена, як правило, їх географічною роз’єднаністю. В єдиній популяції різні схрещування повинні мати приблизно однакову ймовірність.

Закон генетичної рівноваги: частоти алелей і генотипів у популяції залишатимуться сталими з покоління в покоління за наявності певних умов.

Повну випадковість схрещувань усередині популяції називають панміксією. Для панміктичної популяції існують певні співвідношення частот алельних генів, які описує закон Харді-Вайнберга. Вважається, що панміктична популяція має єдиний генофонд.

часто популяція, що є панміктичною по відношенню до одних ознак, не є такою для інших. Приклади: колір шкіри (люди переважно укладають шлюби з партнерами тієї ж раси) та групи крові (вибірковість партнера за цією ознакою відсутня).

Закон Харді-Вайнберга був сформульований 1908 р. незалежно цими двома авторами. Формулюється він так: припустимо, що в певній популяції частоти двох алелів А та В дорівнюють, відповідно, p та q (p + q = 1). Припустимо також, що схрещування та репродукція за даним локусом є випадковими. Тоді частоти алелів будуть залишатися постійними, а відносні частоти генотипів АА, АВ та ВВ становитимуть, відповідно, p², 2pq та q², тобто є членами розкладання біноміального виразу (p + q)². Для аутосомних генів за відсутності порушень зазначених умов ця пропорція зберігається в усіх наступних поколіннях.

Закон Харді-Вайнберга є дійсним або може порушуватися за таких умов:

1) Схрещування має бути випадковим. Ця умова виконується для таких ознак, як група крові або поліморфні ферменти, але навряд чи є справедливою для таких ознак, як ріст (морфологічна ознака), а тим більше інтелект (поведінкова ознака).

2) Шлюби між близькими родичами збільшують у популяції кількість гомозигот. На основі відхилень від співвідношень Харді-Вайнберга можна навіть обчислити частоту таких шлюбів.

3) Співвідношення Харді-Вайнберга може порушуватися нещодавніми міграціями.

4) Іноді співвідношення генних частот порушує відбір.

5) Відхилення з’являється, якщо популяція є сумішшю субпопуляцій, що лише частково схрещуються між собою, а випадкове схрещування відбувається лише всередині субпопуляцій, і частоти генів відрізняються.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Викоані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com , або в Єдину школу

30.03.2022

Урок 47, 48

Тема: «Закономірності мінливості (спадкової, неспадкової) людини. Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації Лабораторна робота 2. Вивчення закономірностей модифікаційної мінливості»

1 Опрацювати § 45, 46, ст. 188 виконати лабораторну, роботу за інструкцією (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео та презентацію:

Закономірності мінливості людей

https://www.youtube.com/watch?v=kZo1POJIgrc

Закономірності мінливості (спадкової, неспадкової) людини

https://www.youtube.com/watch?v=Ho2GWSc3eeE

МУТАЦІЇ ТА ЇХНІ ВЛАСТИВОСТІ

https://www.youtube.com/watch?v=rJPUyQxHoG0

Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації

https://www.youtube.com/watch?v=suOHpDlE3F0

Презентація Закономірності мінливості. Мутації.

https://docs.google.com/presentation/d/1tPJNdD23AI6z30Ei_nV_Dw0Zuff7EXQcxTLXK9Qp30c/edit?usp=sharing

3 Теоретичний матеріал

Спадкова мінливість полягає у зміні генотипу особини, тому передається за статевого розмноження нащадкам.

Спадкова мінливість зумовлена появою різних типів мутацій та їх комбінацій у наступних схрещуваннях. У кожній сукупності особин, що існує тривалий час, спонтанно і не спрямовано виникають різні мутації, які в подальшому комбінуються з варіантами генів, що вже існують.

Види спадкової мінливості:

• комбінативна;

• мутаційна.

Комбінативна мінливість

Комбінативна мінливість — мінливість, в основі якої лежить утворення рекомбінацій (таких комбінацій генів, яких не було у батьків). Вона є результатом комбінацій генів та хромосом, що несуть різні алелі (тобто перерозподілу генетичного матеріалу батьків серед їхніх нащадків). Рекомбінація зазвичай відбувається в мейозі під час розвитку статевих клітин та під час запліднення у зиготі.

Джерелами спадкової мінливості є:

• незалежне розходження гомологічних хромосом у анафазі І мейозу;

• взаємний обмін ділянками гомологічних хромосом (кросинговер) у профазі І мейозу;

• випадкове поєднання гамет під час запліднення.

Всі ці джерела спадкової мінливості діють одночасно і незалежно, забезпечуючи при цьому постійне «перетасування» генів. це призводить до виникнення організмів з іншими генотипом та фенотипом. Самі гени при цьому не змінюються.

Однак нові комбінації доволі легко розпадаються під час передачі з покоління у покоління. Стабільні зміни в генотипі не утворюються. Такі зміни утворюються внаслідок мутаційної мінливості.

Мутаційна мінливість

Мутації — це стійкі й неспрямовані зміни в геномі.

Мутації зберігаються необмежено довго в ряду поколінь. Завдяки мутаціям утворюються нові варіанти генів, що має велике значення для еволюції. Мутації є індивідуальними (кожна мутація в окремій молекулі ДНК виникає випадково). Вони виникають постійно протягом усього онтогенезу людини. чим на більш ранньому етапі розвитку організму виникає мутація, тим більше вона може на нього вплинути.

У людини успадковуються лише ті мутації, які виникають у статевих клітинах. Мутації, що виникають у нестатевих клітинах, успадковуються тільки в організмів, що здатні до нестатевого чи вегетативного розмноження. Мутації в соматичних клітинах можуть спричинити аутоімунні захворювання, пухлини, передчасне старіння.

Загальне уявлення про неспадкову мінливість людини

Дослідження виявили, що такі ознаки людини, як тип обміну речовин, схильність до деяких хвороб, групи крові, візерунки на пучках пальців, стать та інші визначаються генотипом, і їх виявлення мало залежить від чинників навколишнього середовища.

Натомість такі ознаки, як рівень інтелекту, вага тіла, зріст і т. п., мають широкий діапазон змін, і їх вираження значно залежить від навколишнього середовища. Саме вони є прикладами неспадкової (модифікаційної) мінливості людини.

Модифікаційна мінливість виникає під впливом навколишнього середовища і є відповіддю на конкретні зміни. Світло, тепло, волога, хімічний склад і структура середовища діють на активність ферментів і змінюють хід біохімічних реакцій у організмі. Набуті ознаки формуються в процесі життєдіяльності і не успадковуються, тому що за модифікацій змінюється тільки фенотип, а генотип залишається незмінним. Успадковується тільки генотип з його специфічною нормою реакції (межами зміни ознак) на зміни середовища.

Модифікаційна мінливість є оборотною — зміна зникає, якщо припиняє дію чинник, що її викликав. Є масовою — виявляється однаково в усіх особин виду.

. Типи модифікаційної мінливості

1) Вікові, або онтогенетичні, модифікації — постійна зміна ознак у процесі розвитку особини. У людини відбувається модифікація морфофізіологічних та психічних ознак. Наприклад, дитина не зможе правильно розвиватися фізично й інтелектуально, якщо у ранньому дитинстві на неї не будуть впливати нормальні зовнішні, в тому числі соціальні, фактори. Так, тривале перебування у соціально неблагополучному середовищі може вплинути на розвиток інтелекту.

2) Сезонні модифікації — генетично визначена зміна ознак, що є наслідком сезонних змін умов клімату. Прикладом у людини є засмага влітку.

3) Екологічні модифікації — змінюють кількісні (кількість нащадків, маса людини, зріст) та якісні (колір шкіри під впливом ультрафіолету, викривлені внаслідок рахіту кінцівки) ознаки.

Характерні риси модифікаційної мінливості

Характерними рисами модифікаційної мінливості є:

• адаптивні зміни;

• пристосувальний характер (у відповідь на умови середовища, що змінилися, в особини також виявляються фенотипічні зміни);

• оборотність у межах одного покоління (зі зміною зовнішніх умов у дорослих змінюється ступінь виявлення ознаки);

• модифікації є адекватними (ступінь виявлення ознаки прямо залежить від виду і тривалості чинника);

• має масовий характер (однаковий чинник викликає приблизно однакові зміни в особин, що схожі за генотипом);

• має межі — норму реакції.

Інстуктивна картка до виконання лабораторної роботи

Лабораторна робота 2

Тема. Вивчення закономірностей модифікаційної мінливості

Мета: вивчити статистичні закономірності модифікаційної мінливості; навчитися оцінювати характер мінливості досліджуваної ознаки, будувати варіаційний ряд і варіаційну криву.

Обладнання і матеріали: лінійка, медичні або побутові терези, мікрокалькулятор.

Хід роботи

1Виміряйте ознаку – масу тіла або зріст – кожного студента вашої групи (для роботи можна також скористатися готовими статистичними даними).

№ студента	Зріст (см)	№ студента	Зріст (см)	№ студента	Зріст (см)	№ студента	Зріст (см)	№ студента	Зріст (см)
1	163	7	166	13	168	19	169	25	170
2	164	8	167	14	168	20	169	26	170
3	165	9	167	15	168	21	169	27	171
4	165	10	167	16	168	22	169	28	171
5	166	11	167	17	168	23	169	29	172
6	166	12	167	18	168	24	170	30	173

2Обчисліть кількість показників, які мають однакове значення. Дані внесіть у таблицю:

Зріст, V	163	164	165	166	167	168	169	170	171	172	173
Кількість об’єктів, n	1	1	2	3	5	6	5	3	2	1	1

За результатами вимірювань побудуйте варіаційну криву:

*на осі абсцис (по горизонталі) відкладіть варіанти ознак (V) від найменшого числа до найбільшого;

* на осі ординат (по вертикалі) частоту зустрічальності ознаки (Р).

Від горизонтальної осі відновіть перпендикуляри до рівня, що відповідає частоті повторюваності кожної варіанти. Точки перетину перпендикулярів з лініями, що відповідають частоті зустрічальності варіант,з’єднайте лініями.

За варіаційним рядом і варіаційною кривою ми можемо побачити, що норма реакції має певні межі. Зріст студентів перебуває в межах від 163 до 173 см (можуть бути й інші значення). Найбільша кількість варіант припадає на середнє значення ознаки – 168 см.

Такі самі дослідження можна провести з іншими біологічними об’єктами (кількість вічок бульби картоплі, квіток суцвіття, листків, хвоїнок, колосків, тощо).

Зробіть висновок, у якому проаналізуйте отримані дані та вкажіть, з якими характерними особливостями модифікаційної мінливості ви ознайомилися.

Висновок краще зробити за таким алгоритмом:

Мінливість поділяється на ______ і ______ (_______). ________ мінливість проявляється в залежності від умов існування організму. Межі неспадкової мінливості називаються _________. Статистичними показниками неспадкової мінливості є _________ і_________. _________ не успадковується, проте успадковується ________.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

09.02.2022

Біологічний диктант

1.Органелою ядра еукаріотичних клітин називають__________

2. Сукупність хромосом певного розміру, форми та будови соматичної клітини називають_________

3. Ділянка, що з`єднує дві хроматиди називається_____________

4. Набір хромосом клітини людини складає __________

5. Кількість хромосом вливає на організацію живого організму______

6. Хромосоми подібні за будовою і формою називають_____

7. Організми ДНК яких оточена двома мембранами називаються____

8. Ділянка ДНК у якій міститься конкретна спадкова ознака називається ___

9. Головний компонент ядра еукаріотичної клітини________

10. Дві хроматиди з`єднанні між собою перетяжкою називаються __

11. Що є елементарною структурою спадковості ________

12 Статеві хромосоми клітини називають __________

02.02.2022

I. Регуляція активністі генів в еукаріотичній клітині

I.Біологічний диктант

Вставте пропущені слова

1. ________ - це ділянка ДНК, що кодує певну ознаку.

2. _______ це здатність передавати від покоління до покоління спадкові ознаки. 3. ___________ координують депресію те репресію генів на рівні організму. 4. _________ - це ділянка гена, яка позначає місце, де починається синтез РНК. 5. Гени складаються з _______ та інтронів. 6 _________ - це ділянка гена, яка містить інформацію потрібну для синтезу продукту гена. 7. Ділянка гена, яка позначає місце де закінчується синтез РНК, називається ___________. 8 Повне домінування є прикладом взаємодії _____________ генів. 9. У людини гетерогаметною є __________ стать. 10. Епістаз є прикладом взаємодії ________ генів. 11. Схрещування, за якого відбувається поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами трьох і більше спадкових ознак, називається ____________. 12. ________ сформулював основні генетичні закономірності після експериментів на горосі.

II.КАРІОТИП ЛЮДИНИ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

II. Біологічний диктант
Закінчити речення

1.Сукупність спадкової інформації у клітинах організму певного виду – це …

2.Ділянки структурного гена, що кодують спадкову інформацію – це …

3.Ділянки ДНК, що відокремлюють гени один від одного – це …

4.Ділянки структурного гена, що не кодують спадкову інформацію – це …

5.Процеси використання спадкової інформації генів для синтезу молекул РНК і білків – це …

6.Біосинтез білків – це …

7.Вирізання неінформативних інтронних ділянок – це …

8.Перетворення первинного транскрипту на зрілу іРНК – це …

9.Ділянка ДНК, що містить інформацію про первинну структуру білка або РНК – це …

10.Ділянки, з яких починається транскрипція - …

11.Ділянки, що посилюють транскрипцію – це…

12.Наука, що вивчає зміни експресії генів – це …

26.01.2022

Урок 33,34

Тема. Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація. Гени структурні та регуляторні

1 Опрацювати § 39, 40 ст. 158-165 , (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація

https://naurok.com.ua/prezentaciya-organizaciya-spadkovogo-materialu-eukariotichno-klitini-ta-yogo-realizaciya-106466.html

Гени структурні та регуляторні. Регуляція активності генів"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-geni-strukturni-ta-regulyatorni-regulyaciya-aktivnosti-geniv-106464.html

Організація спадкового матеріалу еукаріотичних клітини

https://www.youtube.com/watch?v=oTdKk-tQ65A

Організація спадкового матеріалу клітини еукаріотів

https://www.youtube.com/watch?v=1IYOu7lgM8I

ГЕНИ. РЕГУЛЯЦІЯ АКТИВНОСТІ ГЕНІВ

https://www.youtube.com/watch?v=oyEU3fpeXFw

Гени структурні та регуляторні

https://www.youtube.com/watch?v=TyxnkqrNNpY

3 Теоретичний матеріал

Структурні та регуляторні гени

Вивчаючи механізми функції генів, французькі генетики Ф. Жакоб та Ж. Моно дійшли висновку, що існують структурні та регуляторні гени.

Структурні гени контролюють (кодують) первинну структуру матричних (інформаційних) РНК, а через них — послідовність амінокислот у пептидах, що синтезуються. Інша група структурних генів визначають послідовність нуклеотидів у полінуклеотидних ланцюгах рРНК та тРНК. Тобто структурні гени відповідають за передачу генетичного коду від одного покоління клітин до іншого, а також керують синтезом білків.

Регуляторні гени контролюють синтез специфічних речовин — білків, що зв’язують ДНК, які регулюють активність структурних генів. Регуляторні гени взаємодіють зі структурними і регулюють усі біохімічні процеси в клітині, допомагаючи їй пристосуватися до змін у навколишньому середовищі (наприклад, до зміни кількості поживних речовин, що до неї потрапляє).

Якщо умови середовища, в якому перебуває клітина, є стабільними, регуляторні гени гальмують структурні якщо ж стан середовища змінюється, структурні гени активуються і сприяють адаптації клітини до нових умов.

Регуляція активності генів в еукаріотичній клітині

1) Регуляція активності генів на генному рівні:

• модифікація ДНК (заміна «звичайних» нітратних основ аденіну, гуаніну, цитозину та тіміну на «рідкісні» — метил-цитозин або метил-гуанін);

• збільшення об’єму ДНК в клітині за рахунок вибіркового копіювання окремих генів (наприклад, генів рРНК) або за рахунок утворення політенних хромосом;

• сплайсінг ДНК (процес «вирізання» новосинтезованої і РНК під час процесингу РНК);

• зміна активності цілих хромосом.

2) Регуляція активності генів на рівні транскрипції: шляхом регуляції транскрипції іРНК.

3) Регуляція активності генів на післятранскрипційному рівні: сплайсинг іРНК.

4) Регуляція активності генів на рівні трансляції: зумовлена різною активністю різних типів іРНК.

5) Регуляція експресії генів на рівні післятрансляційної модифікації білків: фосфорилюванням, ацетилюванням, розщепленням вихідного поліпептид- ного ланцюга на більш дрібні фрагменти тощо.

Промотор — послідовність нуклеотидів молекули ДНК, розташована перед кодуючою частиною гена. Він забезпечує контроль синтезу РНК (транскрипції), потрібний для ініціації цього процесу та визначення точки старту транскрипції. Окремий ген може мати кілька промоторів.

Термінатор — послідовність нуклеотидів, яка слугує сигналом для припинення процесу транскрипції.

Залежно від функцій, які виконують молекули РНК у клітинах, гени, що їх кодують, поділяють на білкові (синтезована мРНК використовується як переносник інформації до місця синтезу білкових молекул) та гени, що кодують інші типи РНК (наприклад, тРНК, рРНК).

Основна частина генетичного матеріалу розміщена в ядрі у вигляді надзвичайно довгих лінійних молекул ДНК, які в комплексі з молекулами білків входять до складу хромосом. Гени є частинами цих молекул ДНК. Кожен ген займає певне положення в хромосомі — локус.

Гени, у свою чергу, розділені ділянками, що не містять інформації про послідовність амінокислот у складі молекул білків чи про структуру РНК, — це міжгенна ДНК.

Геном — сукупність усіх кодуючих і некодуючих послідовностей ДНК (або РНК, як у віроїдів чи РНК-вмісних вірусів) у клітинах даного організму.

Генотип — сукупність усіх генів організму. Цей термін може означати й певні комбінації алелів тих чи інших генів.

Характерною рисою геномів еукаріотичних організмів є велика кількість молекул ДНК, значна частина яких припадає на некодуючі послідовності нуклеотидів (наприклад, у людини кодуючі послідовності генів становлять менше ніж 2 % загальної кількості ДНК).

ДНК, яка не несе інформації про структуру молекул білків або РНК певних типів, не є надлишковою чи «сміттєвою». Некодуючі послідовності регулюють роботу генів, беруть участь у процесах подвоєння ДНК, розподілу хромосом по дочірніх клітинах і забезпечення автономності й цілісності хромосом.

Особливості будови еукаріотичних генів. Еукаріотичні гени мають мозаїчну будову: кодуючі ділянки — екзони — розділені некодуючими — інтронами. Як ви вже знаєте, безперервність кодуючих послідовностей гена забезпечується під час дозрівання РНК у результаті сплайсингу — процесу, під час якого некодуючі ділянки (інтрони) вирізаються, а кодуючі (екзони) — зшиваються.

В еукаріотів крім промоторних і термінаторних послідовностей на достатньо великій відстані від гена (від сотень до декількох тисяч пар нуклеотидів) можуть розташовуватися регуляторні послідовності, які або підсилюють активність цього гена, або пригнічують її.

Повторювальні послідовності в геномах еукаріотів. У геномі еукаріотів є багато послідовностей (більше половини), що повторюються, — геномні повтори. До них, зокрема, відносять псевдогени, тандемні повтори та мобільні генетичні елементи (так звані стрибаючі гени).

Псевдогенами називають нефункціональні копії відповідних генів. Вони утворилися в результаті мутацій у первинному гені, які унеможливлюють його роботу.

До тандемних повторів належать короткі послідовності (від 1 до кількох десятків пар нуклеотидів), копії яких розташовані одна за одною.

Мобільні генетичні елементи (МГЕ) — послідовності нуклеотидів ДНК, здатні змінювати своє положення та/або кількість копій у геномі. Вони можуть становити від 30 до 50 % еукаріотичного генома. Мобільні генетичні елементи відкрила 1948 року американська вчена Б. Мак-Клінток, за що в 1983 році отримала Нобелівську премію з фізіології та медицини.

Організація спадкового матеріалу в ядрі клітини. Молекули ДНК в ядрі завжди взаємодіють з білками. Такий білково-нуклеїновий комплекс називають хроматином. Білки хроматину як виконують структурну функцію (пакування ДНК у ядрі, організація центромер і теломер), так і беруть участь у регуляції активності генів. Головними білками хроматину є гістони — група невеликих білків, що беруть участь у формуванні елементарних складових одиниць хроматину — нуклеосом. Виділяють кілька рівнів організації хроматину в інтерфазному ядрі. Нуклеосомний рівень — вісім гістонових білків утворюють серцевину нуклеосоми, навколо якої спірально огортається молекула ДНК. Хроматин є неущільненим і має вигляд «намиста» з нуклеосом. За рахунок взаємодій нуклеосом між собою утворюється ущільнена хроматинова фібрила. Зв’язуючися з ядерними білками, вона утворює петельний рівень розміром від 20 тис. до 200 тис. пар основ ДНК.

У межах ділянки хромосоми, де відбувається активна експресія генів, хроматин перебуває в неущільненому стані. Такий хроматин називають еухроматином. Ущільнений хроматин у неактивних ділянках генома має назву гетерохроматин. Одні й ті самі локуси хромосом у різних клітинах і навіть в одній клітині можуть періодично перебувати у стані як еухроматину, так і гетерохроматину. Це залежить від того, активність яких генів клітині потрібно «ввімкнути» чи «вимкнути» на даному етапі її існування (це один з механізмів регуляції активності генів). Однак є ділянки хромосом, які завжди дуже ущільнені, вони переважно містяться в ділянках центромери та теломер.

Експресія генів — процес, за якого спадкова інформація генів (їхня нуклеотидна послідовність) використовується для синтезу молекул білка або РНК різних типів.

Хромосома у своєму складі має одну молекулу ДНК. У результаті реплікації кожна хромосома подвоюється і складається з двох, зв’язаних між собою ідентичних структур — сестринських хроматид. Формально кожна хроматида є окремою хромосомою, однак для зручності комплекс сестринських хроматид називають однією хромосомою.

Геноми мітохондрій і хлоропластів. Мітохондріальні геноми в більшості еукаріотів мають вигляд кільцевих дволанцюгових молекул ДНК. Гени мітохондрій усіх еукаріотів кодують мітохондріальні рРНК, а також повний чи частковий набір власних тРНК та деякі білки, що беруть участь у процесах синтезу АТФ. Геноми хлоропластів також представлено дволанцюговими кільцевими молекулами ДНК. Хлоропластна ДНК кодує молекули тРНК, pPHK, білки малої та великої субодиниць рибосом, білки, що регулюють трансляцію, білкові компоненти фотосистем і систем транспорту електронів.

Усі процеси, що перебігають у мітохондріях і хлоропластах, — реплікації, транскрипції і частково трансляції, перебувають під повним контролем ядерних генів. Гени мітохондрій і пластид беруть участь у формуванні фенотипу еукаріотів. Такий вид спадковості називають позаядерною, або цитоплазматичною (завдання: використовуючи отримані раніше знання, наведіть приклади цитоплазматичної спадковості).

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2 За допомогою таблиці визначте особливості організації спадкового матеріалу еукаріотичних клітин. Заповніть у робочому зошиті таблицю та зробіть загальний висновок про відмінності геному еукаріотів від геному архей та бактерій.
Таблиця. ХАРАКТЕРИСТИКА ГЕНОМУ ЕУКАРІОТИЧНИХ КЛІТИН ст. 160-161

3 Зіставте прізвища вчених у галузі біології із модельними організмами, яких
вони використовували, та отримайте назву групи білків, необхідних для утворення хроматину. Дайте коротку характеристику цій групі білків. Як відбувається
регуляція активності генів за їхньої участі? Ст.164-165

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту valalekskriv020457@gmail.com

або в «Єдину школу»

22.12.21

Контрольна робота

з теми «Обмін речовин і перетворення енергії».

1. Біоорганічні сполуки живого, спільною ознакою яких є їхня не полярність, побудовані залишками спиртів, жирних кислот та ін. сполук:

А) вуглеводи; Б) білки; В) ліпіди.

2. Порушення природної структури білків із збереженням первинної:

А) ренатурація; Б) деструкція; В) денатурація.

3. Частина процесу обміну речовин й енергії, при якому відбувається розщеплення, руйнування складних сполук в організмі в прості:

А) катаболізм; Б) анаболізм; В) асиміляція

4. Однією з функцій білків в організмі є:

А кодування і збереження спадкової інформації

Б каталітична (ферментативна)

В теплоізоляційна

Г осмотична

5. Оберіть відповідь, у якій усі організми належать до гетеротрофів:

А ціанобактерія, евглена зелена, мукор

Б білій гриб, амеба, коник

В пшениця, інфузорія туфелька, папороть

Г залізобактерія, кишкова паличка, секвоя

6. Роль зернистої ендоплазматичної сітки в метаболізмі клітини:

А синтез білків

Б окиснення органічних речовин, синтез АТФ

В накопичення води, запасних речовин, пігментів

Г фотосинтез

7. Оберіть відповідь, яка не належить до принципів раціонального харчування:

А кількість прийомів їжі протягом дня має бути не менше 4-5 разів

Б слід їсти більше жирного та солодкого

В бажано обмежити кількість вуглеводів до 3,-3,5/1 кг маси тіла

Г бажано обмежити споживання солі до 5-7 г на добу

8. Оберіть ознаку, яка робить воду непридатною для пиття:

А містить патогенні мікроорганізми

Б безпечна в радіаційному відношенні

В прозора, не має присмаку, запаху та кольору

Г не містить отруйних хімічних речовин

9. Складні високомолекулярні біополімери, побудовані з нуклеотидів:

А) білки; Б) ліпіди; В) нуклеїнові кислоти.

10. Руйнування природної структури білків, завжди необоротне - це:

А) денатурація; Б) ренатурація; В) деструкція.

11. Частина процесу обміну речовин й енергії, при якому вивільняється енергія та акумулюється в молекулах АТФ:

А) асиміляція; Б) дисиміляція; В) анаболізм

12. Організми, що синтезують необхідні для життя органічні речовини з неорганічних за рахунок енергії світла: А) фототрофи; Б) гетеротрофи; В) хемотрофи

13 Забезпечують клітину енергією:

А) хромопласти; Б) мітохондрії; В) лізосоми

14. Відновлення втраченої природної структури білків – це:

А) денатурація; Б) деструкція; В) ренатурація.

15. Встановить відповідність між типом живлення та організмами:

1. хемотрофи

2. сапротофи

3. паразити

4.мутуалісти

5.фототрофи

А. залізобактерії

Б. кліщі, п’явки

В. зелені рослини

Г.актинія і рак- самітник

Д. пеніцил

16. Встановить відповідність між хімічними елементами та їх біологічним значенням:

1. І

2. Mg

3. Cl

4. P

А. у складі гормонів щитоподібної залози

Б. у складі шлункового соку

В. бере участь у синтезі хлорофілу

Г. підвищує активність ферментів

Д. у складі зубної емалі

17 Встановіть відповідність між вітамінами та станами, що викликає їх нестача.

1 Вітамін A		А Кровотечі
2 Вітамін D		Б Сліпота у сутінках
3 Вітамін K		В Бері-бері
4 Вітамін B₁		Г Рахіт

18. Встановіть відповідність між хімічними елементами, та станами, що викликає їх нестача

1 Кальцій		А недокрів’я
2 Ферум		Б ендемічний зоб
3 Флуор		В крихкість кісток
4 Йод		Г нестача інсуліну
		Д руйнування емалі зубів

22.12.2021

Тема: «Значення якості питної води для збереження здоров’я людини. Раціональне харчування – основа нормального обміну речовин. Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин. Знешкодження токсичних сполук в організмі людини.. Нейрогуморальна регуляція процесів метаболізму. Узагальнення та систематизація знань з теми: «Обмін речовин і енергії»

1: Опрацювати §30 -32 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Значення якості питної води для збереження здоров'я людини

https://www.youtube.com/watch?v=ACKzvimWF4M

Раціональне харчування основа нормального обміну речовин Значення якості питної води

https://www.youtube.com/watch?v=XL9H0Izi41o

Мультфільм про раціональне харчування

https://www.youtube.com/watch?v=dyObTkU4NxE

Презентація з біології для учнів 10 класу "Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин. Знешкодження токсич

https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-biologi-dlya-uchniv-10-klasu-negativniy-vpliv-na-metabolizm-toksichnih-rechovin-zneshkodzhennya-toksichnih-spoluk-v-orga

4 Виконати завдання: виконати завдання ХАРАКТЕРИСТИКА ХАРЧОВОГО ПРОДУКТУ ст. 126-127

Виконати контрольну роботу з теми «Обмін речовин і енергії» завдання контрольної роботи додається на блозі термін виконання 23.12.21 до 15.00

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

15.12.2021

Тема: «Структури клітин, які забезпечують процеси метаболізму Роль ферментів у забезпеченні процесів метаболізму клітини та цілісного організму..

Вітаміни, їх роль в обміні речовин. Порушення обміну речовин (метаболізму), пов’язані з нестачею чи надлишком надходження певних хімічних елементів, речовин..»

1: Опрацювати § 24-26 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

переглянути відео Ферменти https://www.youtube.com/watch?v=QXAIvSJwzJs

презентацію "Роль ферментів у забезпеченні процесів метаболізму клітини"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-rol-fermentiv-u-zabezpechenni-procesiv-metabolizmu-klitini-201934.html

переглянути відео Вітаміни, їх роль в обміні речовин та енергії

https://www.youtube.com/watch?v=49ekrhRtRi0

Вітаміни А, В, С. Роль вітамінів у житті людей. https://www.youtube.com/watch?v=7bXwZ5Je0Gk

Порушення обміну речовин, пов'язані з нестачею чи надлишком надходження певних хімічних елементів

https://www.youtube.com/watch?v=yvEZBXenmhk

4 Виконати завдання: виконати завдання «Характеристика окремих ферментів» ст. 106-107

Різноманітність та значення вітамінів для організму людини ст. 110-111

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

08.12.2021

Тема: «: Способи отримання енергії в різних груп автотрофних та гетеротрофних організмів. Роль процесів дихання в забезпеченні організмів енергією»

1: Опрацювати § 22-23 ст.92 - 98, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини

https://www.youtube.com/watch?v=iJfrVPiJ90o

Структури клітини, які забезпечують процеси метаболізму

https://naurok.com.ua/prezentaciya-strukturi-klitini-yaki-zabezpechuyut-procesi-metabolizmu-119842.html

Особливості обміну речовин у автотрофних та гетеротрофних організмів

https://www.youtube.com/watch?v=hunBj4pmaik

Обмін речовин у автотрофних та гетеротрофних еукаріотів

https://www.youtube.com/watch?v=1W7R5tB4Hso

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail

01.12.2021

Тема: «Практична робота 1. Складання схем обміну вуглеводів, ліпідів та білків в організмі людини Енергетичне забезпечення процесів метаболізму»

1Опрацювати § 27-28, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Енергетичне забезпечення процесів метаболізму

https://www.youtube.com/watch?v=gzkvHEOHBXU

Енергетичне забезпечення процесів метаболізму

https://www.youtube.com/watch?v=c0WBVhZFQNs

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини

https://www.youtube.com/watch?v=iJfrVPiJ90o

Практична робота 1 Складання схем обміну вуглеводів, ліпідів та білків в організмі людини https://www.youtube.com/watch?v=-JQziYOJjcY

3 Теоретичний матеріал

Практична робота № 1

Тема. Складання схем обміну вуглеводів, ліпідів та білків у організмі людини

Мета: навчитися складати схеми обміну вуглеводів, ліпідів та білків у організмі людини.

Обладнання і матеріали: таблиця «Обмін речовин», додаткова інформація про обмін вуглеводів, ліпідів та білків в організмі людини.

Хід роботи

1. Складіть схему обміну вуглеводів у організмі людини. Позначте послідовні стадії та напрями перетворень.

2. Складіть схему обміну ліпідів у організмі людини. Позначте послідовні стадії та напрями перетворень.

3. Складіть схему обміну білків у організмі людини. Позначте послідовні стадії та напрями перетворень.

3. Сформулюйте висновок про особливості обміну речовин (білків, ліпідів, вуглеводів) в організмі людини.

1. Обмін речовин складається з процесів ______ та _______.

2. Основними поживними речовинами є _______, _____ та________.

3. процеси дисиміляції у людини починаються в ______.

4. Головним джерелом енергії для людини є ________.

5. Полісахариди розщеплюються до _______.

6. Основним джерелом енергії для людини є моносахарид ______, її розповсюджує кров.

7. Процес розщеплення жирів називається _________.

8. Розщеплення білків до ________ починається в _________.

9. З отриманих _______ у ході ________ організм утворює власні білки.

Відповіді.

1. Синтезу та розпаду.

2. Білки, ліпіди та вуглеводи.

3. Шлунково – кишковому тракті.

4. Вуглеводи.

5. Моносахаридів.

6. Глюкоза.

7. Ліполіз.

8. Амінокислот, шлунка.

9. Амінокислот, трансляції.

Висновок: під час обміну речовин відбувається розщеплення складних органічних сполук — білків, ліпідів та вуглеводів, що потрапили у клітину, на простіші, з яких частина використовується для синтезу необхідних організму речовин, а частина зазнає повного розщеплення до кінцевих продуктів метаболізму (Н₂0, С0₂, NH3). Ці процеси забезпечують енергетичні потреби організму на здійснення та регуляцію життєвих функцій, а також оновлюють його хімічний склад.

4 Виконати завдання Виконати практичну роботу

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

211.2021

Тема: «Обмін речовин та енергії – основа функціонування біологічних систем.
Особливості обміну речовин в автотрофних та гетеротрофних організмів.»

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Структури клітини, які забезпечують процеси метаболізму

https://naurok.com.ua/prezentaciya-strukturi-klitini-yaki-zabezpechuyut-procesi-metabolizmu-119842.html

Обмін речовин та енергії – основа функціонування біологічних систем.

https://www.youtube.com/watch?v=guR_5jAJcu0

Особливості обміну речовин у автотрофних та гетеротрофних організмів

https://www.youtube.com/watch?v=hunBj4pmaik

Обмін речовин у автотрофних та гетеротрофних еукаріотів

https://www.youtube.com/watch?v=1W7R5tB4Hso

3 Теоретичний матеріал

1. Етапи метаболізму на прикладі тварин.

Метаболізм, або обмін речовин — це сукупність хімічних реакцій в організмі, які забезпечують його речовинами та енергією, необхідними для життєдіяльності. Матеріалом для обмінних процесів є субстрати метаболізму — сполуки, що надходять з їжею. Серед них виділяють основні харчові речовини (білки, вуглеводи, ліпіди) і мінорні харчові речовини — ті, що надходять у малих кількостях (вітаміни, мінеральні речовини).

В обміні речовин виділяють два етапи:

I — підготовчий (хімічні перетворення речовин у травній системі);

II — власне метаболізм (хімічні перетворення сполук усередині клітин).

Усі процеси клітинного метаболізму можна умовно розділити на дві фази:

• катаболізм (дисиміляція, енергетичний обмін) — процес розкладу складних речовин на простіші; при цьому вивільняється енергія;

• анаболізм (асиміляція, пластичний обмін) — синтез складних сполук із більш простих; при цьому енергія витрачається.

Катаболічні та анаболічні процеси в клітині тісно взаємопов’язані. Енергія, що вивільняється в ході катаболічних процесів, витрачається на утворення макромолекул у процесі анаболізму. Основним акумулятором і переносником енергії є аденозинтрифосфатна кислота (АТФ). У свою чергу, продукти анаболізму можуть бути субстратом для катаболічних процесів. Крім того, анаболічний синтез є джерелом ферментів для всіх етапів обміну речовин. Різноспрямовані процеси метаболізму підтримують сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз). Ви вже знайомилися з цим на прикладі організму людини.

2. Регуляція метаболізму у тварин

Координація процесів метаболізму здійснюється шляхом нервової і гуморальної регуляції. Нервова регуляція здійснюється гіпоталамусом і вегетативною нервовою системою (симпатичною і парасимпатичною). Гуморальну регуляцію здійснюють ендокринні залози (залози внутрішньої секреції), які є виробниками гормонів. Гормони (інсулін, адреналін, тироксин) переносяться різними рідинами організму (кров, лімфа, тканинна рідина) і керують діяльністю ферментних систем у клітинах. Нервова й гуморальна системи тісно взаємодіють одна з одною. Особливе значення в регуляції обміну речовин має відділ проміжного мозку — гіпоталамус. Гіпоталамус регулює діяльність найважливішої залози внутрішньої секреції — гіпофіза, який контролює роботу всіх інших залоз внутрішньої секреції.

Деякі фактори, що впливають на метаболізм у людини

Існує ряд факторів, що впливають на швидкість метаболізму.

Спадковість. Унаслідок спадково зумовлених чинників швидкість обмінних процесів у різних людей може відрізнятися на 10 %.

Статура. Чим більше і важче тіло, тим більше витрачається енергії для підтримки життєдіяльності. М’язовій масі потрібно більше калорій, ніж жировій тканині.

Стать. У чоловіків обмін речовин відбувається швидше, ніж у жінок. Це зумовлено більшими розмірами тіла та більшою м’язовою масою.

Спосіб життя. У разі пасивного способу життя відбувається уповільнення процесів метаболізму, і, навпаки, під час значного фізичного навантаження обмін речовин прискорюється. Стреси, депресії, недосипання й голодування призводять до уповільнення обміну речовин. Харчування невеликими порціями 4–5 разів на день, білкова їжа прискорюють метаболізм.

4. Обмін речовин в автотрофних і гетеротрофних організмів

За способом одержання органічних речовин (сполук Карбону) живі організми поділяють на автотрофів і гетеротрофів.

Автотрофи здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних. Для побудови свого тіла вони використовують неорганічні речовини ґрунту, води й повітря. До автотрофів належать рослини та деякі бактерії.

Гетеротрофи одержують органічні речовини з їжею. Вони живляться іншими організмами або їхніми рештками. До гетеротрофів належать усі тварини, гриби, багато бактерій, паразитичні рослини.

Існують організми зі змішаним типом живлення — міксотрофи.

За джерелом енергії для процесів життєдіяльності живі організми поділяють на фототрофів і хемотрофів.

Фототрофи використовують енергію сонячного світла для синтезу органічних речовин (фотосинтез). До фототрофів належать зелені рослини й деякі бактерії.

Хемотрофи для життєдіяльності використовують енергію, яка вивільняється у ході хімічних реакцій, що відбуваються в їхніх організмах. До хемотрофів належать тварини, гриби, бактерії.

Усі зелені рослини є фотоавтотрофами — вони синтезують органічні речовини з неорганічних у процесі фотосинтезу, використовуючи енергію Сонця.

Усі тварини й гриби є хемогетеротрофами — вони живляться готовими органічними речовинами і використовують для своєї життєдіяльності енергію хімічних реакцій.

Невелика група бактерій належить до хемоавтотрофів — вони синтезують органічні сполуки з неорганічних, використовуючи енергію, що вивільняється в процесі окиснення неорганічних речовин (гідроген сульфіду, метану, сірки, сполук Феруму(ІІ) тощо).

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

Виконати самостійну роботу з ілюстрацією на ст. 94-95, та заповніть таблицю ст. 99.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

17.11.2021

Тема: «Білки, нуклеїнові кислоти, огляд будови й біологічної ролі. Вуглеводи, ліпіди: огляд будови й біологічної ролі»

1: Опрацювати §18- 21, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=sKz7XTap_9w

БУДОВА ТА БІОЛОГІЧНА РОЛЬ БІЛКІВ

https://www.youtube.com/watch?v=mGDpu9lUFMo

Нуклеїнові кислоти Огляд будови та біологічної ролі

https://www.youtube.com/watch?v=D73X5qwXunE

Органічні сполуки. Нуклеїнові кислоти

https://www.youtube.com/watch?v=UGc6i9ICXSU

ЛІПІДИ. Будова та біологічна роль

https://www.youtube.com/watch?v=YO_nn3sPzRQ

Будова та функції вуглеводів

3 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

виконайте завдання на застосування знань « Функції білків» ст. 86, виконайте завдання на порівняння ст.91.

(підручник В.Соболь "Біологія і екологія"

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

10.11.2021

Тема: « Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів. Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції. Узагальнення та систематизація знань з теми: «Біорізноманіття» Тематичне оцінювання 2»

1: Опрацювати §11- 17 ст..45-75, (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

https://naurok.com.ua/prezentaciya-suchasni-kriteri-vidu-248312.html

Презентація: Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів 1

https://www.youtube.com/watch?v=37HKoglS2EY

Походження еукаріотів

https://www.youtube.com/watch?v=XQgsp-wLzag

Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції

https://www.youtube.com/watch?v=A6Cl7t5rOds

3 Теоретичний матеріал

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

Виконати вправи №1,2, ст. 64, вправа № 1 ст. 73, виконати тести ст. 75 (підручник В.Соболь "Біологія і екологія"

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

06.10.2021

Урок 12

Тема:

«Роль вірусів в еволюції організмів»

1 Опрацювати §8 , ст 33. -35 , ст. 36 заповнити таблицю ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІРУСІВ Й БАКТЕРІЙ (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Презентація Роль вірусів у природі та житті людини

https://naurok.com.ua/prezentaciya-rol-virusiv-u-prirodi-ta-zhitti-lyudini-10-klas-77630.html

відео Роль вірусів у природі та житті людини

https://www.youtube.com/watch?v=8dMB9DhO8VE

РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ Й ЖИТТІ ЛЮДИНИ

https://www.youtube.com/watch?v=ElBE0ocAkIQ

3 Теоретичний матеріал

Проникнення вірусу в клітину спричинює в ній інфекційні процеси. Інфекцією називають комплекс процесів, які відбуваються під час взаємодії інфекційного агента (бактерії, гриби, віруси) з організмом хазяїна. Подібні явища, спричинені паразитичними тваринами (найпростішими, червами тощо), називають інвазією.

Розрізняють гострі та хронічні вірусні інфекції. Внаслідокгострої інфекції після утворення нового покоління вірусів клітина, як правило, гине. За хронічної інфекції нові покоління вірусних частинок утворюються в клітині протягом тривалого часу. Періоди продукування вірусних частинок можуть чергуватися з періодами гальмування цих процесів. Інколи материнська клітина може передавати вірусну інфекцію дочірнім.

При латентній (прихованій) інфекції вірусні частинки не виділяються в навколишнє середовище і збудника не завжди можна виявити в клітині (віруси герпесу, ВІЛу тощо), але під впливом активуючих факторів латентна інфекція може перейти або в гостру, або в хронічну.

Трапляється і змішана вірусна інфекція, коли клітину вражають два або більша кількість видів вірусів. При цьому можлива взаємодія різних видів вірусів, унаслідок якої один із них пригнічує або, навпаки, підсилює розмноження іншого.

Проникнення вірусу в клітину може призвести до структурних та функціональних змін у ній унаслідок механічного пошкодження клітинних структур.

Наприклад, якщо зруйновано лізосоми, ферменти, які звільнилися, можуть почати перетравлювати вміст самої клітини. В деяких випадках віруси можуть спричинити неконтрольо- ваний поділ клітин і перетворення їх на ракові (онкогенні віруси — герпесу, папіломи тощо).

Шляхи проникнення вірусів в організм хазяїна бувають різними. Віруси передаються від хворого організму до здорового повітряно-краплинним шляхом, тобто через органи дихання (віруси грипу, віспи, кору тощо). В інших випадках віруси проникають в організм хазяїна з їжею (наприклад, вірус ентериту собак або збудник ящура, який може передаватись із сирим молоком ураженої корови), через пошкоджену чи непошкоджену шкіру(віруси сказу, віспи, герпесу, папіломи тощо), під час переливання крові, хірургічних або стоматологічних операцій (збудники СНІДу, гепатиту В тощо), статевим шляхом (віруси герпесу, папіломи ВІЛу тощо).

Проникнення вірусу в організм хазяїна можливе і за участю переносників, якими можуть бути різноманітні членистоногі (комахи та кліщі). Через укус зі слиною кровосисних членистоногих у тіло людини потрапляють віруси кліщового енцефаліту (передають іксодові кліщі), жовтої пропасниці (немалярійні комарі) тощо. Віруси, які передаються людині та хребетним тваринам за участю членистоногих, називаються арбовірусами. За участю комах (попелиць, цикад), круглих червів (нематод) можуть передаватись і різноманітні віруси рослин.

Віруси, які проникли в організм хазяїна, поширюються по кровоносній, лімфатичній (віруси кору, віспи, кліщового енцефаліту, ВІЛу тощо) чи по нервовій (віруси сказу та поліомієліту) системах. Віруси рослин — по провідних тканинах хазяїв.

Організм людини, тварин і рослин має захисні механізми, здатні протистояти вірусним інфекціям. Так, у відповідь на проникнення вірусів, які розпізнаються як антигени, в організмі людини і тварин виробляються антитіла білкової природи (імуноглобуліни). Вони здатні зв'язувати антигени у комплекс антиген-антитіло, який знешкоджується імунною системою. У результаті такої взаємодії змінюється структура вірусної оболонки або антитіла блокують її прикріпні білки, унаслідок чого вони не можуть зв'язуватись з рецепторними ділянками плазматичної мембрани клітин.

У відповідь на проникнення вірусу в клітину можуть вироблятись захисні білки — інтерферони, що пригнічують розмноження вірусів. На відміну від антитіл, інтерферони не мають специфічності по відношенню до певних видів вірусів. їх застосовують у лікуванні та профілактиці багатьох вірусних захворювань.

Крім гуморального імунітету, який здійснюється завдяки виробленню антитіл, є й клітинний, що грунтується на здатності певних видів лейкоцитів розпізнавати інфіковані вірусами клітини й знищувати їх. У гемолімфі членистоногих знайдено особливі ферменти, які розкладають вірусні частинки.

В одних випадках організм, який переніс вірусну інфекцію, в подальшому зберігає несприйнятність до її збудника (віспа, кір, ентерит і чумка собак тощо). В інших випадках (грип) можливі й повторні захворювання. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) пригнічує імунну систему хазяїна, знищуючи лімфоцити, і тому людина через певний час гине від того, що її організм не може протистояти іншим інфекційним захворюванням. На жаль, ефективних засобів лікування цієї смертельно небезпечної хвороби досі не винайдено. Іноді вірус може зберігатись в організмі, не спричинюючи захворювання. Такі організми називають носіями, вони беруть участь у поширенні вірусних інфекцій.

Віруси спричинюють різноманітні, часто масові (епідемічні) та дуже небезпечні захворювання людини, тварин і рослин, чим завдають їм значної шкоди. У людини, наприклад, віруси вражають органи дихання (грип, аденоінфекції тощо), травну (гастроентерити, гепатити) чи нервову (поліомієліт, енцефаліти) системи, шкіру та слизові оболонки (кір, герпес, папіломи, вітряна віспа), пригнічують імунні реакції організму (СНІД), призводять до ракових захворювань. У свійських тварин віруси спричинюють ящур, чумку собак, чуму курей та багато інших захворювань. Віруси спричинюють і різноманітні захворювання культурних рослин: мозаїчність, плямистість, некрози, пухлини тощо.

Для того, щоб уникнути вірусних захворювань, необхідно дотримуватись певних правил. Хворих людей та свійських тварин слід ізолювати від здорових до їхнього одужання (карантин); їх потрібно лікувати за допомогою антивірусних препаратів; варто знищувати кровосисних та паразитичних членистоногих — переносників вірусних захворювань.

Особливе значення в боротьбі з вірусними захворюваннями маєпрофілактичне щеплення, у результаті якого в організмі виробляється імунітет до певного виду захворювань. Завдяки профілактичним щепленням вдалося перемогти такі небезпечні захворювання людини, як віспу, поліомієліт. Прищеплюють і свійських тварин: наприклад, собак двічі (до зміни зубів і після неї) — проти чумки, парвовірусного ентериту тощо.

Роль вірусів у природі полягає у регуляції чисельності своїх хазяїв. Людина використовує віруси убіологічному методі боротьби зі шкідливими видами (личинками кровосисних комарів, шовкопряда-недопарки тощо). Наприклад, проблему масового розмноження кролів в Австралії, що загрожувало виснаженню пасовищ, вдалося розв'язати за допомогою вірусу, який ефективно знизив чисельність цих тварин. Застосовуючи вірус проти шкідливого виду, треба попередньо переконатися, чи не вражатиме він й інші організми.

Віруси використовують і в генетичній інженерії:за їхньою допомогою певний ген, виділений з іншого організму або синтезований штучно, можна переносити в клітини бактерій. Так забезпечується синтез речовин, необхідних людині (наприклад, гормону інсуліну для лікування цукрового діабету, захисних білків-інтерферонів).

Учені вважають, що віруси відіграють певну роль і в еволюції прокаріот, оскільки можуть передавати спадкову інформацію від одних особин цих організмів до інших, як у межах одного виду, так і між різними, вбудовуючись у спадковий матеріал клітини-хазяїна.

3. Записати до зошита конспект

4. Опрацювати §8 , ст 33. -35 , ст. 36 заповнити таблицю ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІРУСІВ Й БАКТЕРІЙ

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

06.10.2021

Урок 11

Тема: «Гіпотези походження вірусів. Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування."

1 Опрацювати §7 , ст. 29-31 , ст. 32 заповнити таблицю ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕКЛІТИННИХ ФОРМ ЖИТТЯ (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Презентація "Віруси,віроїди,пріони"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-virusi-viro-di-prioni-69982.html

відео "Віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування"

https://www.youtube.com/watch?v=d3QEUcARiEU

Неклітинні форми життя. Віруси

https://www.youtube.com/watch?v=sgHeU9XUMV4

Звідки беруться нові віруси https://www.youtube.com/watch?v=JTWUryXgXek

3 Теоретичний матеріал

Вірусологія – наука яка вивчає будову і функції вірусів, їх властивості, шляхи передачі та способи лікування і профілактики вірусних захворювань.

Кожен з вас переніс принаймі одне вірусне захворювання (грип тощо) але ніхто не бачив його збудників адже розміри вірусних частинок – віріонів – такі мізерні (15-300 нм), що більшість з них можна побачити лише за допомогою електронного мікроскопа.

Спеціалісти які вивчають віруси називаються вірусологи, на Україні є інститут «Вірусології та мікробіології» де вчені проводять свої дослідження.

Царство вірусів відкрито відносно недавно: 100 років. Але в науки немає віку, вона подібно людям має юність, але ніколи не буває старою Більшість вірусів було відкрито при встановлені причини того чи іншого захворювання людини, тварини або рослини. Саме це наклало відбиток на відношення до вірусів і до науки «вірусології», яка їх вивчає.

Багато тисяч років віспа нищила населення Землі. Лише за минуле тисячоліття від неї загинуло від 300 до 500 мільйонів людей. 1796 року відбулася важлива подія, завдяки якій протягом наступних віків були розроблені та застосовані в планетарному масштабі профілактичні засоби боротьби з цим захворюванням, передусім вакцинація. Англійський лікар Едуард Дженнер (1749—1823) дійшов висновку, що успішність вакцинації зумовлена ступенем ослаблення культури паразита. Він увів у розріз шкіри восьмирічного хлопчика вміст пустули доярки, яка перехворіла на так звану коров'ячу віспу. У хлопчика, який ніколи не хворів на віспу, утворилася маленька виразка на місці введення вакцини, яка загоїлася за два тижні. Через півтора місяці Дженнер зробив цьому ж хлопчику щеплення рідиною з пустули хворої на віспу людини, але хвороба не розвинулася. Успіх Дженнера зумовлений тим, що віспа у корів перебігає в легкій формі, а віріони адаптовані до організму хазяїна — корови, тому не здатні викликати важку форму захворювання у людини, однак стимулюють утворення антитіл у її крові.

1885 року відомий французький учений Луї Пастер (1822—1895) уперше перевірив на людині дію вакцини проти сказу. Він зробив щеплення дитині, яку покусав скажений собака, і тим самим зберіг їй життя. І хоча на той час віруси ще не були відкриті, саме він ввів терміни вірус (від лат. вірус — отрута) і вакцинація (на честь Е. Дженнера, від лат. вакка -корова). Він також розробив наукову базу для здійснення вакцинації.

Відкрив віруси російський учений Д. Івановський (1864—1920), який у 1892 р. оприлюднив роботу про поширення збудника мозаїчної хвороби тютюну. Він довів, що сік уражених рослин, введений здоровим, спричиняє їхнє захворювання. Це відбувалося навіть після фільтрування соку через керамічні фільтри дуже малого діаметра, здатні затримувати найдрібніші бактерії.

На основі багаторічних досліджень були визначені такі властивості вірусів:

· неклітинна будова;

· облігатний паразитизм у прокаріотичних та еукаріотичних клітинах (тобто паразит здатний жити лише в певних умовах);

· використання органел клітини-хазяїна для синтезу нових вірусних частинок;

· відсутність власного обміну речовин;

•. відсутність проявів життєдіяльності поза клітиною-хазяїном.

Гіпотези походження вірусів. (Пошуковий метод, робота з підручником)

Гіпотези походження вірусів. На сьогодні не існує єдиної точки зору на походження вірусів. Учені розглядають три такі основні гіпотези:

· Згідно з гіпотезою регресивної (від лат. — зворотний рух) еволюції, віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел.

· За гіпотезою паралельної еволюції, віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин, використовуючи їхні можливості для перетворення енергії та синтезу білків. Останнім часом більшість учених схиляється саме до цієї гіпотези, оскільки на її користь з'являється все більше доказів, зокрема щодо еволюції РНК.

· Гіпотеза «скажених генів», висунута Джеймсом Уотсоном (пригадайте внесок цього вченого в розвиток біології), твердить про те, що віруси як ділянки спадкового матеріалу клітин набули здатність існувати самостійно. Зазначимо, що досі не отримано переконливих доказів на підтримку чи спростування жодної із цих гіпотез.

Усередині інфікованої клітини вірусні частинки, як правило, не виявляють, оскільки їхні компоненти (білки та нуклеїнові кислоти) задіяні в клітинному метаболізмі — відбувається реплікація, транскрипція та трансляція вірусних нуклеїнових кислот, синтез вірусних білків. У зовнішньому середовищі (поза клітиною) віруси перебувають у вигляді окремих частинок — віріонів.

Будова вірусів. (Розповідь учителя з елементами бесіди.)

За будовою розрізняють прості та складні віруси. У простих вірусів молекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) оточена тільки білковими молекулами (від декількох десятків до декількох тисяч). Складні віруси під час формування віріонів захоплюють частину клітинної плазматичної мембрани, яку вони «інкрустують» власними білками і використовують як зовнішню оболонку

У складі вірусної частинки може бути тільки один тип нуклеїнової кислоти — або ДНК, або РНК. Молекули нуклеїнових кислот слугують носіями генетичної інформації вірусів. Зверніть увагу: якщо в клітинах прокаріотів та еукаріотів ДНК дволанцюгові, а РНК — одноланцюгові, то у вірусів молекули обох нуклеїнових кислот можуть бути і дволанцюгові, і одноланцюгові.

Ще одна важлива відмінність вірусів від клітин прокаріотів та еукаріотів полягає в їхньому унікальному способі утворювати віріони внаслідок так званого самозбирання.

Прості віруси виходять з ураженої клітини зазвичай унаслідок пошкодження плазматичної мембрани вірусними ферментами або руйнування (апоптозу) клітини. Віріони складних вірусів покидають клітину в оточенні ділянки її плазматичної мембрани. Цей процес називається брунькуванням.

Віруси належать до особливого підрозділу живої природи – царства Віра.

Життєвий цикл вірусів

Віріон Облігатний паразит

(неактивна, позаклітинна) (активна, внутрішньоклітинна

Пріони – інфекційні білкові частинки, які спричиняють довготривалі інфекційні захворювання нервової системи, що закінчуються загибеллю організму хазяїна.

Пріонові інфекційні захворювання тварин відомі людству понад 300 років. Відкриття

повільних інфекцій пов’язане з ім’ям Даніеля Карлтона Гайдушека, який у 60-х роках досліджував хворобу «Куру» (в перекладі з місцевого діалекту – «смерть, що сміється») у Новій Гвінеї, у племені Форе.

Симптоми - прогресуюче порушення координації рухів, супроводжуване приступами безпричинного сміху і яке завжди закінчувалося летальним результатом. Хворобу визнали інфекційною, а причиною її поширення виявився ритуальний канібалізм (поїдання мозку загиблої людини) у племені Форе. У хворих людей та овець виявили особливий білок, який назвали «пріон».

Варто відзначити, що хвороба Крейтцфельда-Якоба була описана Якобом значно раніш, у 1920 р. Як з'ясували значно пізніше (у 1981 р. - Пат Мерц, а в 1982 р. - Стенлі Прузінер), для мишей, інфікованих, характерною рисою головного і спинного мозку хворих тварин є наявність білкових тяжів, що являють собою агрегати одного з білків нервової системи, функція якого дотепер остаточно не встановлена. Крім того, спинний і головний мозок хворих людей і тварин нагадує губку, відкіля і вульгарно загальна назва цієї групи захворювань - губчаті хвороби мозку.

У 1959 р. Вільям Хэдлоу звернув увагу на подібність симптомів Куру і скрепі овець. Особливо слід зазначити тривалий інкубаційний період (від кількох місяців до десятків років), характерний для обох захворювань. Вважалося, що переносником скрепі є т.зв. «повільний» вірус, що так ніколи і не був виділений. У 1963 р. Гайдушек спробував передати Куру шимпанзе. Через два роки в заражених мавп з'явилися перші симптоми захворювання.

У 1971 р. твариною була передана хвороба Крайцфельда-Якоба, що має подібні симптоми з Куру і розповсюджена в різних районах світу. У 1976 р. Д.К. Гайдушек визнаний гідним Нобелівської премії по фізіології і медицині «за відкриття нових механізмів походження і поширення інфекційних захворювань» (разом з Барухом Бламбергом).

І от тепер хвороба «коров'ячий сказ» (чи хвороба Крайцфельда-Якоба в людини) міцно обґрунтувалося в Європі, грозячи людству ще однією глобальною проблемою поряд зі СНІДом. Нагадаємо, що тривалість життя захворівшої людини складає близько 9 місяців і практично завжди захворювання закінчується летальним результатом.

Будова пріонів.

Пріонний білок має аномальну тривимірну структуру і може спричиняти структурне перетворення гомологічного (тобто схожого на нього) нормального клітинного білка на собі подібний (пріонний). Пріон приєднується до білка-мішені й змінює його конфірмацію .

Пріонні білки існують у двох конфірмаціях: нормальній і патогенній, пріоновій. Нормальні білки (природні компоненти клітини), стикаючись із пріонами, можуть перетворюватися на пріони. Діяльність клітини з такими білками порушується, вона гине. Вивільнений пріон може проникати в сусідні клітини, також спричиняючи їх загибель.

Життєвий цикл пріонів має свої особливості. За нормальних умов пріони — це нешкідливі клітинні білки, проте вони мають природну здатність перетворюватися на стійкі структури, які спричиняють деякі смертельні захворювання головного мозку в людей і тварин. Уражена ділянка мозку має характерну губчасту структуру, яка свідчить про ураження великої кількості нервових клітин, що призводить до виражених неврологічних симптомів, таких як зниження тонусу м'язів, недоумство, втрата пам'яті і безсоння.

Таким чином, цикл пріонів здійснюється за допомогою трансформації нормального клітинного білка у пріон при зіткненні з пріоном.

Пріонні хвороби можуть бути спадковими, передаватися від хворої до здорової тварини чи людини або виникати спонтанно.

Віроїди — інфекційні агенти, які являють собою низькомолекулярну, висококомплементарну одноланцюгову молекулу РНК, замкнену в кільце, та на відміну від вірусів не мають білкової оболонки. Більшість віроїдів містить від 250 до 375 нуклеотидів — набагато менше, ніж віруси. Спричинюють хвороби рослин. Послідовності нуклеотидів віроїдів не кодують власних білків.

Віроїди потрапляють у клітину рослини-хазяїна при вегетативному розмноженні, за допомогою комах або механічним шляхом при пошкодженні тканин. Розмноження (реплікація) проходить за допомогою ферментів РНК-полімераз хазяїна. При цьому реплікація нуклеїнових кислот самої клітини-хазяїна пригнічується. Залишається невідомим, яким чином РНК віроїда, не кодуючи ніяких білків, може пригнічувати біохімічні процеси рослини, та яким чином при реплікації працює РНК-полімераза, якій за звичайних умов як матриця потрібна ДНК.

Походження віроїдів невідоме. Деякі дослідники вважають їх представниками доклітинного «світу РНК», еволюційними реліктами. Але більшість сходяться на думці, що вони походять від вирізаних та замкнених в кільце інтронів або мобільних генетичних елементів — транспозонів, які втратили кодуючі послідовності. Доведено, що нові віроїди можуть утворюватись при рекомбінації.

Віроїди можуть завдавати значних збитків рослинництву. Так за останні 50 років на Філіппінах загинули мільйони кокосових пальм від хвороби каданг-каданг, яку викликає віроїд.

3. Записати до зошита конспект

4. Виконати Творче завдання. Знайти в мережі Інтернет інформацію і підготувати повідомлення на тему «Профілактика та лікування вірусних інфекцій». Оформити інформацію у вигляді презентації, буклету, газети, плакату тощо.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

22.09.21

Урок

Тема: «Сучасні критерії виду.

Лабораторна робота 1. Визначення таксономічного положення виду в системі органічного світу»

1 Опрацювати § 6, ст. 25-27 , ст. 28 заповнити таблицю ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ЗА ВИДОВИМИ КРИТЕРІЯМИ (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

https://naurok.com.ua/prezentaciya-suchasni-kriteri-vidu-248312.html

Презентація: Сучасні критерії виду

https://www.youtube.com/watch?v=xvxbS_G1_Cg

Сучасні критерії виду

https://www.youtube.com/watch?v=T5FnaWo73u4 Сучасні критерії виду. Лабораторна робота №1

https://www.youtube.com/watch?v=IVc9E0it8do Критерії виду Видоутворення

3 Теоретичний матеріал

Критерії виду

Вид – сукупність особин, що володіють спадкоємною подібністю морфологічних, фізіологічних і біологічних особливостей, що вільно схрещуються й дають плідне потомство, що пристосувалися до певних умов життя й, що займають у природі певний ареал

Вид являє собою одну з основних форм організації живого. Однак визначити, чи належать дані особини до одного чи виду ні, іноді буває важко. Тому для рішення питання про приналежність особин до даного виду використовується цілий ряд критеріїв:

1. Морфологічний критерій – подібність зовнішньої та внутрішньої будови організмів. Передбачає виділення та опис зовнішніх ознак у особин одного виду. Найзручніший метод, який широко застосовується в систематиці. Є винятки — це види-двійники, вони морфологічно однакові, але відрізняються за іншими критеріями.

2. Географічний критерій – заснований на тім, що кожний вид живе в межах певного простору (ареалу). Але у величезної кількості видів ареали збігаються, або перекриваються. Крім того, існують види, які не мають чітких меж поширення, а також види-космополіти (ряска, кімнатна муха, рудий тарган), що мешкають на величезних просторах суходолу та Океану.

3. Екологічний критерій – припускає, що кожний вид характеризується певним типом харчування, місцем перебування, строками розмноження, низкою чинників зовнішнього середовища, які є необхідними для існування, тобто вид займає певну екологічну нішу. Наприклад, жовтець їдкий росте на заплавних луках, а жовтець повзучий — по берегах річок. Однак існують види, які не мають суворої екологічної приуроченості.

4. Генетичний критерій (цитогенетичний, каріотипічний) – пов'язаний з вивченням кількості хромосом та особливостей вивчення їхньої будови. Для кожного виду характерний свій набір хромосом, їх число, розміри та форма. Саме ці особливості визначають генетичну відокремленість як головну ознаку виду. Це пояснюється тим, що особливості та кількість хромосом впливають на перебіг мейозу й забезпечують відносну генетичну ізоляцію видів у природі. Однак, коли міжвидове схрещування все ж відбулося, гібридні особини є стерильними, або мають меншу життєздатність. Один з найнадійніших критеріїв, однак і він не є абсолютним. Усі шість видів-двійників малярійного комара мають такий же кількісний склад хромосом, що і людина (46 хромосом), таку ж кількість має і люпин.

5. Фізіологічний критерій полягає в подібності процесів життєдіяльності особин одного виду.

6. Репродуктивний критерій — неможливість схрещування особин різних видів через морфологічні, етологічні, каріотипічні та інші відмінності. Але й цей критерій “спрацьовує” не завжди: встановлено чимало різних видів які схрещуються між собою й дають плідні гібриди (заєць-біляк/заєць-русак, одногорбовий/двогорбовий верблюди, терен/алича...

7. Біохімічний критерій — аналіз особливостей будови і складу макромолекул та перебігу певних біохімічних реакцій.

По одному із критеріїв не можна точно розрізняти види між собою. Визначити приналежність особини до конкретного виду можна тільки на підставі сукупності всіх або більшості критеріїв.

Основні структурні одиниці виду

У природі види ізольовані один від одного. Проте й особини одного виду в середині ареалу поширені нерівномірно. В його межах, місця сприятливі для їх існування, чергуються з ділянками непридатними для їх життя. Через те всередині ареалу вид розпадається на дрібніші популяційні види особин. Популяція — сукупність особин одного виду, які упродовж багатьох поколінь існують у межах певної території виду, вільно схрещуються і відносно ізольовані від інших популяцій виду.

Вищою структурною одиницею в межах виду в рослин і тварин є підвиди, які можуть відрізнятися один від одного різними ознаками: зовнішнім виглядом, особливостями будови, поведінкою, фізіологічними функціями... Підвид — географічно, або екологічно відокремлена частина виду, особини якої під дією чинників середовища набули стійких особливостей, що відрізняють їх від інших підвидів.

Отже, популяції і підвиди є формами існування біологічного виду, що забезпечують його пристосованість до конкретних умов існування в межах території ареалу.

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2. Виконати лабораторну роботу за інструктивною карткою, в зошиті оформити звіт виконаної лабораторної роботи.

Інструктивна картка

Інструктаж з ОБЖД.

1.Під час роботи в кабінеті біології будьте обережними, дотримуйтесь порядку і чистоти на робочому місці, виконуйте правила безпеки.

2.Чітко визначте порядок і правила безпечного проведення роботи.

3.Звільніть робоче місце від усіх не потрібних для роботи предметів і матеріалів.

4.Розпочинайте виконувати завдання лише з дозволу викладача.

5.Не відволікайтесь самі й не відволікайте інших від роботи сторонніми розмовами.

6.Під час завершення виконання роботи приберіть робоче місце. Здайте викладачеві матеріал з яким працювали.

З правилами техніки безпеки ознайомлений (ознайомлена) та зобов`язуюсь їх виконувати _______________________

Підпис

Лабораторна робота №1

Тема: Визначення таксономічного положення виду в системі органічного світу

Мета: розвивати уміння застосовувати знання про критерії виду на практиці та формувати практичні уміння характеризувати види. Вказати значення класифікація видів.

Обладнання: малюнки із зображенням рослин , тварин , гербарій, натуральні об’єкти двох видів одного роду.

Словничок :

Вид – це сукупність популяцій особин , подібних між собою за будовою,місцем в угрупуваннях організмів, що населяють певний ареал,і вільно схрещуються між собою у природі.

Таксономія — наука про об'єднання живих істот на групи на основі аналізу притаманних їм ознак.

Систематика тварин - це наука, вивчає і класифікує всі біологічне різноманіття фауни.

Систематика рослин - це наука, що вивчає величезну різноманітність рослинного світу.

Хід роботи

1.Укажіть українські й латинські назви(за допомогою мережі інтернет або довідників) видів, обраних для характеристики.

І - варіант

ІІ - варіант

2.За допомогою основних таксономічних категорій визначте місце видів (що зображені на малюнку першого завдання) у системі органічного світу.

Рослини		Тварини
Домен		Домен
Царство		Царство
Відділ		Тип
Клас		Клас
Порядок		Ряд
Родина		Родина
Рід Рід		Рід
Вид		Вид

3.Заповніть табличку «Критерії виду»

Критерій	Що характеризує
Морфологічний
Генетичний
Фізіологічний
Біохімічний
Географічний
Екологічний

Висновок

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

22.04.21

Контроль і узагальнення знань з теми: «Спадковість, мінливість»

Пройдіть тести

Код доступу 33679використати цей код,

відкривши посилання
join.naurok.ua

Або надішліть посилання учням:

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3367948

12.04.2021

Урок 48,49

Тема: «Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації

Лабораторна робота 2. Вивчення закономірностей модифікаційної мінливості. Біологічні антимутаційні механізми. Захист геному людини від шкідливих мутагенних впливів.»

1 Опрацювати § 45-47 ст.186-197 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас

https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео

Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації

https://www.youtube.com/watch?v=suOHpDlE3F0

Закономірності мінливості людей

3 Переглянути презентацію "Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації. Біологічні антимутаційні механізми"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-mutaci-ta-hni-vlastivosti-ponyattya-pro-spontanni-mutaci-biologichni-antimutaciyni-mehanizmi-96742.html

3. Теоретичний матеріал

У живих істот весь час виникають спонтанні (від лат. спонтанеус - самочинний) мутації, наприклад, як помилки при відтворенні генетичного коду. Їх можуть також спричиняти переміщення фрагментів з однієї ділянки молекули ДНК до іншої, природний радіаційний фон, космічні промені, які сягають поверхні Землі, тощо. Частота спонтанних мутацій залежить від віку клітин та організмів в цілому. Так, зі збільшенням віку матерів підвищується частота мутацій, пов’язаних з нерозходженням гомологічних хромосом під час мейозу. Тому частота народження дітей із синдромом Дауна зростає від 0,1 % у 30-річних жінок до 2 % у 45-річних. Загальна ймовірність виникнення різноманітних спонтанних мутацій у дітей, народжених матерями віком понад 42 роки, становить близько 30 %. На частоту спонтанних мутацій впливає і вік батька. Так, у сорокарічних чоловіків кількість нащадків з карликовим зростом, вкороченими кінцівками, сідлоподібним носом зростає вдесятеро порівняно з двадцятирічними.

Тривалий час причини мутацій залишалися нез’ясованими. Лише 1927 року американський генетик Г.Дж. Меллер , опромінюючи рентгенівськими променями дрозофіл, викликав у них різноманітні мутації. Фактори, здатні спричиняти збільшення частоти мутацій, називають мутагенними (від лат. мутатіо - зміна та грец. генезис - походження). Мутації, спричинені мутагенними факторами, називають індукованими (від лат. індукціо — спонукання).

Які Існують групи мутагенних факторів?

За походженням розрізняють фізичні, хімічні та біологічні мутагенні фактори, або скорочено - мутагени. Серед фізичних мутагенів найбільше значення має іонізуюче випромінювання, зокрема рентгенівське. Проходячи через живу речовину, рентгенівські промені вибивають електрони із зовнішньої оболонки атомів або молекул, унаслідок чого ті стають позитивно зарядженими. А вибиті електрони спричинюють неконтрольовані хімічні перетворення різних сполук живих організмів.

До фізичних мутагенів також належать ультрафіолетові промені, підвищена температура тощо. Їхня дія призводить до виникнення насамперед генних мутацій, рідше - хромосомних.

Хімічні мутагени були відкриті пізніше за фізичні. Значний внесок в їхнє вивчення зробила українська генетична школа, очолювана академіком С.М. Гершензоном (мал. 12.2). Дослідники щорічно відкривають нові хімічні мутагени (зокрема, акридинові барвники, нітритна кислота, гідроген пероксид, формальдегід (метаналь), деякі лікарські препарати тощо). Наприклад, алкалоїд колхіцин унеможливлює утворення веретена поділу, що спричинює подвоєння числа хромосомних наборів у клітині. Газ іприт (або гірчичний газ), який використовували як хімічну зброю, підвищує частоту мутацій у піддослідних мишей у 90 разів. Дія незначних концентрацій цього газу на самців дрозофіли значно підвищує частоту летальних мутацій в Х-хромосомі (до понад 7 %). Нітритна кислота (HNO₂) здатна спричиняти генні мутації, пов’язані зі зміною пар нуклеотидів, наприклад ГЦ - на АТ, АТ - на ЦГ. Хімічними мутагенами, зокрема, є наркотичні речовини, небезпечний вплив яких виявляється не лише в людини, що їх вживає. Мутації, спричинені наркотиками, можуть передаватись нащадкам і викликати у них різноманітні спадкові захворювання і вади.

До біологічних мутагенів належать віруси та токсини, що виробляють деякі бактерії. В уражених вірусами клітинах мутації відбуваються значно частіше, ніж у здорових. Вивільнення вірусної ДНК та утворення вірусної частинки, яка потім заражає інші клітини, може супроводжуватись захопленням частини ДНК хазяїна. У такий спосіб віруси здатні переносити генетичну інформацію між різними особинами одного або різних видів (горизонтальне перенесення генів). Цей процес має важливе значення в еволюції прокаріотів.

Отже, хімічні та фізичні мутагени є універсальними, тобто можуть спричиняти різні типи мутацій у будь-яких організмів.

Чи є біологічні антимутаційні механізми?

Живі організми здатні захищати свій генетичний матеріал від мутацій. Так, більшість амінокислот закодована не одним, а кількома триплетами, а також частина генів багато разів повторюється у ланцюзі ДНК. У клітинах існує система виправлення помилок (системи репарації), які виникають під час подвоєння молекул ДНК і їхніх змін під впливом мутагенів. Загальний рівень помилок, які залишаються після репарації, незначний: менше однієї заміни нуклеотидів, що припадає на геном еукаріотичної клітини при одному подвоєнні ДНК.

Під час репарації ділянки молекули ДНК, змінені внаслідок мутацій, можуть видалятись за допомогою ферментів. При цьому на місце видаленої ділянки вбудовується інша, з притаманною цій частині молекули послідовністю нуклеотидів (мал. 12.3).

Які загальні властивості мутацій?

Здатність до змін спадкової інформації у процесі історичного розвитку - універсальна властивість живої матерії. Мутації виникають раптово. Викликані мутаціями зміни можуть успадковуватися. Однакові мутації можуть виникати неодноразово і незалежно від інших. На відміну від модифікацій, мутації неспрямовані, тобто можуть бути шкідливими, нейтральними або корисними.

Фактори, які викликають мутації (мутагени), універсальні, тобто здатні спричиняти зміни спадкового матеріалу в організмах усіх видів. Один і той самий фактор, який діє з однаковою інтенсивністю на ідентичні в генетичному відношенні організми (наприклад, на однояйцевих близнюків), може викликати в них різні мутації. Разом з тим різні за своєю природою мутагени здатні викликати в організмів неспоріднених видів подібні спадкові зміни.

На відміну від модифікацій, ступінь вираження змін у фенотипі не залежить від інтенсивності і тривалості дії мутагенного фактору: слабкий мутаген, який діє нетривалий час, іноді здатний спричиняти значніші зміни у фенотипі, ніж сильний. Зі зростанням інтенсивності дії мутагенного фактору до певної межі частота виникнення мутацій збільшується. Доза мутагенного фактору це добуток його тривалості та інтенсивності дії.Частота мутацій зростає при підвищенні дози опромінення лише до певної межі: після того, як опромінення перевищить її, частота мутацій може навіть зменшуватись, оскільки багато клітин втрачають життєздатність.Для мутагенних факторів не існує нижньої межі інтенсивності дії (нижнього порогу дії), нижче якої вони не здатні спричиняти зміни спадкового матеріалу. Ця властивість свідчить про те, що носії спадковості організмів необхідно захищати від усіх мутагенів незалежно від сили та тривалості їхнього впливу.Різні види живих організмів і навіть різні особини одного виду характеризуються неоднаковою чутливістю до дії мутагенних факторів. Так, дорослі особини деяких груп членистоногих (скорпіонів, багатоніжок-ківсяків) здатні витримувати величезні дози радіації: до 100 000 рад. А для того щоб вбити клітини деяких бактерій, необхідна доза приблизно 1 000 000 рад. Для людини смертельні дози у 700 рад і вище. На ранні етапах розвитку чутливість організмів до дії мутагенних факторів вища ніж у дорослих особин: доза в 200 рад здатна вбивати зародки комарів, а дорослі комахи зберігають життєздатність і при опроміненні понад 10 000 рад.Різні групи людей мають неоднакову радіочутливість: порівняно зі здоровою дорослою людиною, радіочутливість людей похилого віку вища у 2 рази, дітей - у 5 разів, вагітних жінок - у 50 разів. Розроблені спеціальні санітарні норми радіаційного опромінення, які визначають дози радіації що не мають помітного впливу на людей певної групи. Для більшості людей безпечною вважають дозу 0,05 рад за 1 рік. Доза опромінення у 100 рад викликає променеву хворобу, за якої біологічні функції можуть порушуватись настільки, що настає смерть. При цьому слід пам’ятати, що радіоактивні сполуки, які потрапили всередину організму, приблизно в 10 разів перевищують за характером свого впливу таку саму дозу радіації, отриману ззовні.Запам’ятайте: однією з найактуальніших проблем сьогодення є захист генофонду людства від впливу мутагенних чинників.

Яке значення мутацій в природі і житті людини?Мутації є джерелом спадкової мінливості - одного з факторів еволюції. Завдяки їм з’являються нові алелі певних генів (їх називають мутантними). Усе різноманіття сучасних та вимерлих форм живих істот завдячує саме мутаціям.Загальним наслідком мутаційної мінливості є порушення спадкових програм клітин та організмів в цілому. Більшість мутацій шкідлива для живих істот, оскільки вони, проявляючись у фенотипі, знижують пристосованість до умов існування. За підрахунками вчених, у природних популяціях дрозофіли понад 20 % хромосом несуть хоча б один летальний рецесивний алель. Проте нейтральні мутації, як ми вже згадували, можуть виявитися корисними за певних змін середовища життя.

Штучно викликані мутації збільшують різноманіття вихідного матеріалу при селекції рослин і мікроорганізмів. Зокрема, багато культурних рослин є поліплоїдними порівняно з предковими видами (м’яка пшениця, садові суниці, деякі сорти цукрових буряків тощо).

Мутації застосовують у генетичних методах боротьби зі шкідниками. Для цього в лабораторних умовах на самців шкідливого для людини виду діють мутагенами (наприклад, рентгенівськими променями), які викликають нездатність до запліднення. Далі їх випускають в природу, де вони паруються із самками з природних популяцій. Але відкладені такими самками яйця виявляються нежиттєздатними. Таким чином, не забруднюючи довкілля отрутохімікатами, можна достатньо ефективно знижувати чисельність шкідників. Роботи з розробки генетичних методів боротьби зі шкідливими для людини видами започаткував російський учений О.С. Серебровський (мал. 12.4).

Існують і певні закономірності мутаційного процесу, який відбувається у споріднених організмів. Цю закономірність, відкриту видатним російським генетиком і селекціонером М. І. Вавиловим (мал. 12.5), названо законом гомологічних рядів спадкової мінливості:

генетично близькі види і роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, вивчивши ряд форм у межах одного виду або роду, можна передбачити наявність форм з подібним поєднанням ознак у межах близьких видів або родів.

М. І. Вавилов встановив цю закономірність для рослин, але вона виявилася універсальною для всіх організмів. Чим тісніші родинні зв’язки між організмами, тим подібніші ряди їх спадкової мінливості (мал. 12.6).

Генетичною основою закону гомологічних рядів спадкової мінливості є те, що ступінь історичної спорідненості організмів прямо пропорційний числу їхніх спільних генів. Тому і мутаційні зміни цих генів можуть бути подібними. Фенотипно це проявляється у вигляді подібної мінливості багатьох ознак у близьких видів, родів і т. д.

Закон гомологічних рядів (закон Вавилова) висвітлює матеріальні основи спільного історичного розвитку споріднених груп живих істот. Спираючись на нього і вивчаючи спадкову мінливість близьких видів, селекціонери планують роботу зі створення нових сортів рослин і порід тварин із заздалегідь визначеними спадковими ознаками. Тобто внаслідок дослідження сукупності сортів (порід) одного виду можна планувати виведення сортів або порід із подібним набором спадкових ознак у межах іншого близького виду. Цей закон дає можливість передбачити знахідки нових для науки систематичних груп (видів, родів тощо) з ознаками, притаманними спорідненим групам.

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2. Виконайте завдання ст.200 ((Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

05.04.2021

Урок 46, 47,

Тма: «Узагальнення та систематизація знань з теми «Спадковість і мінливість» (Тестування) Тематичне оцінювання 5. Закономірності мінливості (спадкової, неспадкової) людини.»

1 Опрацювати §45 , стр. 186-188 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями

Закономірності мінливості людей

https://www.youtube.com/watch?v=kZo1POJIgrc

Закономірності мінливості (спадкової, неспадкової) людини

https://www.youtube.com/watch?v=Ho2GWSc3eeE

Презентація на тему: " Закономірності мінливості людини."

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-zakonomirnosti-minlivosti-lyudini-107911.html

Спадкова мінливість (комбінативна і мутаційна) https://www.youtube.com/watch?v=h_8ZAR4JHbU

Закономірності мінливості людей. https://www.youtube.com/watch?v=DXSVQBxon_I

3. Теоретичний матеріал

1. Загальне уявлення про неспадкову мінливість людини
Дослідження виявили, що такі ознаки людини, як тип обміну речовин,
схильність до деяких хвороб, групи крові, візерунки на пучках пальців, стать
та інші визначаються генотипом, і їх виявлення мало залежить від чинників
навколишнього середовища.
Натомість такі ознаки, як рівень інтелекту, вага тіла, зріст і т. п., мають
широкий діапазон змін, і їх вираження значно залежить від навколишнього
середовища. Саме вони є прикладами неспадкової (модифікаційної)
мінливості людини.
Модифікаційна мінливість виникає під впливом навколишнього
середовища і є відповіддю на конкретні зміни. Світло, тепло, волога, хімічний
склад і структура середовища діють на активність ферментів і змінюють хід
біохімічних реакцій у організмі. Набуті ознаки формуються в процесі
життєдіяльності і не успадковуються, тому що за модифікацій змінюється
тільки фенотип, а генотип залишається незмінним. Успадковується тільки
генотип з його специфічною нормою реакції (межами зміни ознак) на зміни
середовища.
Модифікаційна мінливість є оборотною — зміна зникає, якщо припиняє
дію чинник, що її викликав. Є масовою — виявляється однаково в усіх особин
виду.
2. Типи модифікаційної мінливості
Розрізняють вікові, сезонні та екологічні модифікації. Вони виявляються
лише ступенем виявлення ознаки, зміни генотипу не відбувається. І не завжди
межі між цими модифікаціями є чіткими.
1) Вікові, або онтогенетичні, модифікації — постійна зміна ознак у
процесі розвитку особини. У людини відбувається модифікація
морфофізіологічних та психічних ознак. Наприклад, дитина не зможе
правильно розвиватися фізично й інтелектуально, якщо у ранньому дитинстві
на неї не будуть впливати нормальні зовнішні, в тому числі соціальні, фактори.
Так, тривале перебування у соціально неблагополучному середовищі може
вплинути на розвиток інтелекту.
2) Сезонні модифікації — генетично визначена зміна ознак, що є
наслідком сезонних змін умов клімату. Прикладом у людини є засмага влітку.
3) Екологічні модифікації — змінюють кількісні (кількість нащадків,
маса людини, зріст) та якісні (колір шкіри під впливом ультрафіолету,
викривлені внаслідок рахіту кінцівки) ознаки.
3. Характерні риси модифікаційної мінливості
Характерними рисами модифікаційної мінливості є:
• адаптивні зміни;
• пристосувальний характер (у відповідь на умови середовища, що
змінилися, в особини також виявляються фенотипічні зміни);
• оборотність у межах одного покоління (зі зміною зовнішніх умов у
дорослих змінюється ступінь виявлення ознаки);
• модифікації є адекватними (ступінь виявлення ознаки прямо залежить
від виду і тривалості чинника);
• має масовий характер (однаковий чинник викликає приблизно однакові
зміни в особин, що схожі за генотипом);
• має межі — норму реакції.

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2.Виконайте тести «СПАДКОВІСТЬ ТА МІНЛИВІСТЬ»

Завдання з вибором правильної відповіді (по 0,5 бала за кожну правильну відповідь)

1. Схрещування, за якого батьківські особини різняться різними станами двох ознак, називається

А моногібридним

Б дигібридним

В тригібридним

Г тетрагібридним

2. Укажіть об'єкт дослідження Т. Х. Моргана.

А муха-дрозофіла

Б горох посівний

В морська свинка

Г губка-бодяга

3. Сукупність усіх особин популяції називається

А генофондом

Б фенотипом

В генотипом

Г біотопом

4. Метод вивчення успадкування ознак, що полягає в схрещуванні організмів, які різняться певними станами ознак, називається

А біохімічним

Б гібридологічним

В генеалогічним

Г цитогенетичним

5. Модифікації — це

А спадкові зміни генетичного матеріалу Б реакції на зміну умов середовища

В вікові зміни генотипу Г неспадкові зміни генотипу

6. Укажіть роль мутацій для еволюції

А пристосування до умов середовища Б збільшення мінливості

В самовдосконалення організмів Г зменшення мінливості

7. Укажіть розщеплення за фенотипом при моногібридному схрещуванні гетерозиготних батьківських особин.

А 3 : 1 Б 1 : 2 : 1 В 1 : 1 Г 9 : 3 : 3 : 1

8. Кросинговер — це

А обмін ділянками гомологічних хромосом

Б обмін ділянками негомологічних хромосом

В обмін ділянками аутосом

Г злиття хромосом

9. Успадкування, за якого спостерігається вплив обох алелів гена за одночасної наявності їх у гетерозигот:

А. повне домінування; Б. неповне домінування

В. кодомінування; Г. рецесивне успадкування

10. Колір очей у людей успадковується:

А. аутосомним успадкуванням; Б. зчепленим зі статтю успадкуванням;

В. кодомінуванням; Г. рецесивним успадкуванням.

11. За аутосомним - домінантним типом успадковуються:

А. нормальний зір; Б. резус-фактор; В. альбінізм; Г.блакитні очі.

12. Успадкування ознак, що контролюється алелями одного гена:

А. домінантне; Б. аутосомне; В. моногенне; Г. кодомінування.

13. Ріст людини - це успадкування:

А. моногенне; Б. полігенне; В. зчеплене зі статтю; Г. кодомінування.

14. Х- зчеплене рецесивне успадкування характерне для:
А. рахіту; Б. дальтонізму; В. темної емалі зубів; Г. гемофілії.

15. У представників жіночої статі налічується:

А. 23 групи зчеплення;Б. 24 групи зчеплення; В. 46 груп зчеплення; Г. 48 груп зчеплення.

16 Гени надмірного оволосіння вушних раковин (гіпертрихоз) локалізовані:

А. ауто хромосомах; Б. Х – хромосомах; В. Y- хромосомах; Г. Х і Y- хромосомах.

17. Ознака проявляється:

А. тільки у синів; Б. незалежно від статі;В. тільки у доньок.

19. Ким передається ознака: А. матір’ю; Б. як батьком, так і матір’ю; В. батьком.

20. Органели клітини людини, що містять власну ДНК:

А. рибосоми; Б. мітохондрії; В. лізосоми; Г. ендоплазматичний ретикулум.

21. Для людини характерні такі типи успадкування ознак:

А. аутосомно-домінантний; Б. аутосомно-рецесивний;

В. зчеплений зі статтю домінантний; Г. зчеплений зі статтю рецесивний.

22. Здатність організмів передавати наступному поколінню свої ознаки і властивості, тобто здатність відтворювати собі подібних.

А. Мінливість, Б. Спадковість, В. Генотип, Г. Фенотип

23. Сукупність усіх спадкових властивостей особини, спадкова основа організму, складена сукупністю генів.

А. Мінливість, Б. Спадковість, В. Генотип, Г. Фенотип

24 Здатність організмів змінювати свої ознаки і властивості.

А. Мінливість, Б. Спадковість, В. Генотип, Г. Фенотип

3. Виконайте завдання . Самостійна робота Розв’язування типових вправ з генетики. Успадкування, зчеплене зі статтю Вправа 1,2,3

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту valalekskriv020457@gmai

05.04.2021

Урок 44, 45

Тема: «Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини. Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини.»

1 Опрацювати § 43,44 ст.178-181 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас

https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=hkl64y-qa_k Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини.

https://www.youtube.com/watch?v=_Y9EcKyWeSg Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини.

https://www.youtube.com/watch?v=n2H_3dpaqR8 Типи успадкування ознак у людини

https://www.youtube.com/watch?v=nYwckI4IeJ8 Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини

3 Переглянути презентацію за посиланням https://naurok.com.ua/prezentaciya-monogenne-ta-poligenne-uspadkuvannya-oznak-u-lyudini-pozahromosomna-spadkovist-u-lyudini-96771.html

Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини. Позахромосомна спадковість у людини

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-monogenne-ta-poligenne-uspadkuvannya-oznak-u-lyudini-97784.html Моногенне та полігенне успадкування ознак у людини

3. Теоретичний матеріал

Моногенне успадкування ознак у людини

Моногенним називається такий тип успадкування, коли спадкова ознака контролюється одним геном.

Аутосомно-домінантне успадкування моногенних ознак. Внаслідок того, що домінантні гени, які викликають розвиток захворювання, у гомозиготному стані здебільшого летальні, то всі шлюби між здоровими і хворими належать до типу Аа х аа, де А — домінантний ген, який визначає розвиток спадкового захворювання, а — рецесивний ген.

За цього типу успадкування хвороб переважають такі умови: кожна хвора людина має хворого одного з батьків; захворювання передається спадково; хворі є в кожному поколінні; у здорових батьків діти будуть здоровими; захворіти можуть і чоловіки, і жінки однаково часто, оскільки ген локалізується в ауто- сомі; імовірність народження хворої дитини, якщо хворий один із батьків, становить 50 %.

За таким типом успадковуються деякі нормальні й патологічні ознаки: біле пасмо волосся; темне волосся; товста шкіра; горбинка на переніссі; здатність згортати язик трубочкою; ямочка на підборідді; праворукість; короткозорість та ін.

Аутосомно-рецесивне успадкування моногенних ознак. Якщо рецесивні гени локалізовані в аутосомах, то з’являються вони тільки в разі шлюбу двох гетерозигот або гомозигот за рецесивним алелем.

За аутосомно-рецесивним типом успадковуються такі ознаки в людини: тонка шкіра; 0(І) група крові; група крові Rh-; світлі очі; нормальний зір; прямий ніс; хвороби обміну речовин (фенілкетонурія, галактоземія та ін.).

Аутосомно-рецесивний тип успадкування хвороб має ряд характерних рис: від здорових батьків народжуються хворі діти; від хворого батька народжуються здорові діти; хворіють в основному сибси (брати, сестри), а не батьки і діти, як за домінантного типу успадкування; у родоводі переважає більший відсоток близькородинних шлюбів; усі здорові батьки хворих дітей є гетерозиготними носіями патологічного гена; однаково часто хворіють чоловіки і жінки; у гетерозиготних носіїв співвідношення хворих і здорових дітей складає 1:3.

2. Полігенне успадкування ознак у людини

Більшість кількісних ознак організмів визначається декількома неалельними генами (полігенами). У цьому випадку два або більше домінантних алелів однаковою мірою впливають на розвиток однієї й тієї ж ознаки. Їхня дія підсумовується. Тому полімерні гени позначають однією літерою латинського алфавіту з цифровим індексом, наприклад: А₁А₁ і a₁а₁, A₂A₂ і a₂a₂, A₃A₃ і a₃a₃ т. д.

Полімерними генами визначається багато морфологічних, фізіологічних і патологічних особливостей: зріст; маса тіла; статура; колір волосся; розумові здібності; величина артеріального тиску та ін.

Пігментація шкіри у людини визначається п’ятьма або шістьма полімерними генами. У корінних жителів Африки (негроїдної раси) переважають домінантні алелі, у представників європеоїдної раси — рецесивні. Тому мулати мають проміжну пігментацію, але в разі шлюбів мулатів у них можлива поява як більш, так і менш інтенсивно пігментованих дітей.

3. Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини

Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість — це передача потомству певних ознак та властивостей, які визначаються спадковими факторами, що локалізовані у мітохондріях цитоплазми.

Мітохондріальний геном містить 13 генів і низку послідовностей, що кодують різні РНК. Успадкування відбувається не за законами Менделя, а лише за материнською лінією: від матері — до нащадків. Мітохондріальна ДНК яйцеклітини не піддається рекомбінації та успадковується цілком. Мітохондрії сперматозоїда розташовані лише в середині та в кінці джгутика, який під час запліднення не проникає в яйцеклітину. Таким чином, у зиготі опиняються лише мітохондрії, успадковані від матері разом з цитоплазмою яйцеклітини.
Нуклеотидна послідовність зазнає змін від покоління до покоління тільки за рахунок мутацій, які відбуваються в десяток разів інтенсивніше, ніж у ядерній ДНК

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2. Виконайте завдання ст.181 ((Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас ) За допомогою таблиці порівняйте моногенне та полігенне успадкування ознак у людини. Зробіть висновок про подібність та відмінності цих видів успадкування ознак.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

08.02.2021

Урок 40, 41, 42

Тема: «Каріотип людини та його особливості. Хромосомний аналіз як метод виявлення порушень у структурі каріотипу. Сучасний стан досліджень геному людини.»

1 Опрацювати § 40, 41, 42 , стр.166-177 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями

Презентація "Сучасний стан досліджень геному людини"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-suchasniy-stan-doslidzhen-genomu-lyudini-106472.html

Сучасні завдання медичної генетики. https://www.youtube.com/watch?v=dngEBRHn_JU

Особливості геному еукаріотів. https://www.youtube.com/watch?v=vsu8FYe2YoI

Хромосоми https://www.youtube.com/watch?v=WeSqCnM7Ilg

Каріотип людини Хромосомний аналіз https://www.youtube.com/watch?v=Nf8BRX7DASU

Генетика людини й медична генетика https://www.youtube.com/watch?v=eBKB6DDGouk

КАРІОТИП ЛЮДИНИ. ХРОМОСОМНИЙ АНАЛІЗ https://www.youtube.com/watch?v=q0UjY-QAoE

Сучасний стан дослідження геному людини https://www.youtube.com/watch?v=__5q2qkhTrY

Науковці змінили геном людини https://www.youtube.com/watch?v=n_LnnWtnjOU

3. Теоретичний матеріал

1. Особливості каріотипу людини

Каріотип — сукупність ознак (кількість, розміри, форма та ін.) повного набору хромосом, що притаманна клітинам організму або біологічного виду.

Каріотип людини містить 46 хромосом (23 пари). 22 пари називаються аутомосмами, 23-тя — статевими хромосомами. Хромосома під час метафази складається з двох хроматид, сполучених центромерою. Центромера поділяє хромосому на два плеча. За положенням центромери розрізняють чотири типи хромосом:

• метацентричні — центромера поділяє хромосому на дві рівні частини;

• субметацентричні — центромера поділяє хромосому на два нерівних плеча;

• аероцентричні — центромера розташовується майже на кінці хромосоми, і хромосома має одне велике й одне майже непомітне плече;

• телоцентричні — паличкоподібні хромосоми із центромерою на самому кінці хромосоми.

За морфологічними ознакам та розмірами хромосоми в каріотипі людини поділяють на 7 груп: група А (1-3 пари) — великі метацентричні хромосоми; група В (4, 5 пари) — великі субметацентричні хромосоми; група С (6-12 пари) — середні субметацентричні хромосоми; група D (13-15 пари) — великі акроцентричні; група Е (16-18 пари) — середні метацентричні (16) та субметацентричні (17, 18); група F (19, 20 пари) — маленькі метацентричні хромосоми; група G (21, 22 пари) — маленькі акроцентричні; статеві хромосоми (23-тя пара); у жінок це дві Х-хромосоми, у чоловіків — Х- та Y-хромосоми.

У дозрілих статевих клітинах — яйцеклітинах та сперматозоїдах — міститься половинний (гаплоїдний) набір хромосом.

2. Хромосомний аналіз — метод виявлення порушень у структурі каріотипу

Дослідження всіх елементів каріотипу людини відбувається за допомогою методу спеціального забарвлення та вивчення хромосом у світловому мікроскопі. Хромосомний аналіз допомагає визначити розміри та форми хромосом, їхню структуру, а також розташування первинних і вторинних перетяжок і неоднорідних ділянок у них.

Для аналізу порушень каріотипу використовують зразок культури соматичних клітин, що діляться, статеві клітини, клітини крові (передусім лімфоцити), кісткового мозку та фібробластів. Найчастіше це відбувається так: зразок крові на 72 години поміщають у поживне середовище з додаванням речовини, що стимулює поділ клітин (для вивчення потрібні хромосоми у стадії метафази). За 1,5 години до завершення культивування додають колхіцин, що руйнує клітинні веретена поділу. Після завершення клітини переносять у гіпотонічний розчин калій хлориду та натрій цитрату, ядерна оболонка руйнується, і хромосоми вивільняються у цитоплазму після цього клітини фіксують сумішшю метанолу та оцтової кислоти, клітинну суспензію наносять на вологі предметні скельця і висушують на повітрі далі здійснюють забарвлення препарату.

Зображення хромосом, що можна побачити у мікроскоп, фотографують і вивчають. У сучасних лабораторіях для цього використовують комп’ютерні програми Ikaros, Lucia Karyo, Каріо 3.1 та інші . Зазвичай аналізують не менш 30 зображень. Отримана інформація дозволяє розподілити хромосоми за групами і виявити відхилення.

Варіантів відхилень від норми багато вони можуть виявлятися у зміні складу хромосом, їхньої структури, розмірів, форми порушення нормального каріотипу відбувається ще на ранній стадії зародження та розвитку ембріону або у статевих клітинах чоловіка та жінки.

Найвідомішими сьогодні є такі аномалії:

• синдром Дауна (47 хромосом, зайва хромосома у 21-й парі);

• синдром котячого лементу (делеція короткого плеча 5-ї хромосоми);

• синдром Патау (47 хромосом, зайва хромосома у 13-й парі);

• синдром Клайнфельтера (47 хромосом, зайва статева хромосома XXY);

• синдром Шерешевського-Тернера (45 хромосом, відсутня одна Х-хромосома);

• полісомія за Х-хромосомою (47 хромосом, три статеві хромосоми ХХХ).

Генетичні карти хромосом.

Генетичні карти хромосом – це відрізок прямої, на якій позначено порядок розташування генів і вказано відстань між ними у відсотках кросинговеру.

Картування проводиться, щоб дізнатися, в якій частині хромосоми розташовані гени.

Побудовані карти для багатьох об’єктів: рослин, дрозофіл, з ссавців – для миші.

У людини аналіз зчеплення генів не застосований, оскільки експериментальні шлюби не гуманні і недопустимі. Картування у людини хромосом проводиться шляхом вивчення родоводів та генетичного аналізу гібридних соматичних клітин. На сьогоднішній день відомо всі 24 групи зчеплення у людини. Із загальної кількості генів геному людини – 16000 генів картовані за допомогою 1000 високополімерних ДНК- маркерів. Гібридизацію створюють з клітинами різних тварин, переважно з клітинами миші. При культивуванні таких клітин нам живильному середовищі спостерігається втрата хромосом людини. Коли в гібридній клітині залишається одна хромосома від каріотипу людини, її ідентифікують, застосовуючи диференціальне забарвлення. Визначення потім вміст певного ферменту в даній клітині, можна стверджувати, що локус гена до цього ферменту розташований в цій хромосомі.

Складання генетичних карт необхідне для розвитку антропогенетики, для виявлення спадкової патології плода і ново роджених, для встановлення генетичних порушень, які не мають початкового роявлення, а також для медика – генетичного прогнозування.

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2. Виконайте завдання . Самостійна робота Зіставте методи генетики людина із їхнім визначенням та отримайте термін,
яким позначають вчення про спадкове здоров’я людини та шляхи його поліпшення. Підготуйте повідомлення про це вчення, що стало одним із розділів генетики
людини.

1 Генеалогічний	А Вивчення прояву ознаки в процесі індивідуального розвитку
2 Близнюковий	В Дослідження ролі спадковості та середовища в прояві ознаки
3 Цитогенетичний	Г Для дослідження каріотипу людини
4 Популяційний	Е Вивчення генетичної структури видових груп
5 Біохімічний	Є Вивчення родоводів людини
6 Дерматогліфічний	І Ґрунтується на вивченні рельєфу шкіри на пальців, долонях
7 Молекулярно генетичні	К Уможливлюють вивчення організації генетичного апарату
8 Онтогенетичний	Н Засновані на вивченні метаболізму

Самостійна робота з таблицею
За допомогою таблиці визначте особливості геному людини. Заповніть у робочому зошиті таблицю та сформулюйте висновок про причини подібності й відмінностей геному людини й геному інших еукаріотичних організмів.
Таблиця. ОСОБЛИВОСТІ ГЕНОМУ ЛЮДИНИ

Ознака	Особливості
Розташування ДНК
Організація хромосом
Кількість пар основ
Кількість генів
Співвідношення екзонів та інтронів
Ознаки подібності до геномів інших еукаріотів

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту valalekskriv020457@gmail.com

01.02.2021

Урок 38, 39, 40

Тема: «Сучасні молекулярно-генетичні методи досліджень спадковості людини. Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація. Гени структурні та регуляторні. Регуляція активності генів в еукаріотичній клітині. »

1 Опрацювати § 37,38,39 стр.154-165

(Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентації та відео за посиланнями

https://naurok.com.ua/prezentaciya-organizaciya-spadkovogo-materialu-eukariotichno-klitini-ta-yogo-realizaciya-106466.html Презентація "Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-geni-strukturni-ta-regulyatorni-regulyaciya-aktivnosti-geniv-106464.html

Презентація "Гени структурні та регуляторні. Регуляція активності генів"

https://www.youtube.com/watch?v=4HVwmm1hfeg

відео СУЧАСНІ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ СПАДКОВОСТІ ЛЮДИНИ

3. Теоретичний матеріал

Організація спадкового матеріалу еукаріотичної клітини та його реалізація

Генетичний матеріал еукаріотичних клітин являє собою ДНК, яка переважно міститься в хромосомах. Спадкова інформація зберігається у вигляді генетичного коду. Кодуючі послідовності — екзони — перериваються інтронними ділянками, які не беруть участі в синтезі тРНК, рРНК чи пептидів. Ці ділянки видаляються з іРНК під час транскрипції.

Організація генетичного матеріалу є такою:

1) Генний рівень — ген є частиною молекули ДНК, створений послідовністю нуклеотидів, і несе інформацію про конкретну ознаку або властивість організму; зміна у структурі гена призводить до зміни відповідної ознаки.

2) Хромосомний рівень — усі гени в клітині об’єднані в групи і розташовані в хромосомах у лінійному порядку; кожна хромосома є унікальною за складом її генів; до складу хромосом входять ДНК, білки-гістони, РНК, полісахариди, ліпіди та йони металів.

3) Геномний рівень — сукупність усіх генів, що міститься у гаплоїдному наборі хромосом.

4) Позаядерний рівень — складають молекули ДНК, що містяться в пластидах та мітохондріях (цитоплазматична спадковість).

Ознаки, що успадковуються цитоплазматично, передаються лише в яйцеклітину, що містить пластиди та мітохондрії.

2. Структурні та регуляторні гени

Структурні гени контролюють (кодують) первинну структуру матричних (інформаційних) РНК, а через них — послідовність амінокислот у пептидах, що синтезуються. Інша група структурних генів визначають послідовність нуклеотидів у полінуклеотидних ланцюгах рРНК та тРНК. Тобто структурні гени відповідають за передачу генетичного коду від одного покоління клітин до іншого, а також керують синтезом білків.

Регуляторні гени контролюють синтез специфічних речовин — білків, що зв’язують ДНК, які регулюють активність структурних генів. Регуляторні гени взаємодіють зі структурними і регулюють усі біохімічні процеси в клітині, допомагаючи їй пристосуватися до змін у навколишньому середовищі (наприклад, до зміни кількості поживних речовин, що до неї потрапляє).

3. Регуляція активності генів в еукаріотичній клітині

1) Регуляція активності генів на генному рівні:

• сплайсінг ДНК (процес «вирізання» новосинтезованої і РНК під час процесингу РНК);

• зміна активності цілих хромосом.

2) Регуляція активності генів на рівні транскрипції: шляхом регуляції транскрипції іРНК.

3) Регуляція активності генів на післятранскрипційному рівні: сплайсинг іРНК.

4) Регуляція активності генів на рівні трансляції: зумовлена різною активністю різних типів іРНК.

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2. Розв’язати задачі 1,2,3 ст.153 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

3 Виконати завдання ст.. 156-157 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

4. Заповнити таблицю ст.160-161 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

25.01.2021

Урок 35, 36, 37

Тема: «Основні поняття генетики. Закономірності спадковості. Гібридологічний аналіз: основні типи схрещувань та їхні наслідки. »

1 Опрацювати §33,34,35, 36 ст.138-1

(Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=kIu5nMh8ZcY ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ГЕНЕТИКИ

https://www.youtube.com/watch?v=BRPb1K7-X6c основні поняття генетики

https://www.youtube.com/watch?v=kZo1POJIgrc Закономірності мінливості людей

https://www.youtube.com/watch?v=LlW0qv_HFRA Методи генетичних досліджень.

3. Теоретичний матеріал

Генетика — наука, що вивчає закономірності спадковості та мінливості. Елементарною одиницею спадковості є ген. Сукупність спадкової інформації, закладеної в генах клітини або організму, називається генотипом

Генетика — наука про закономірності спадковості та мінливості організмів.

Це відносно молода галузь біології. Датою її народження вважають 1900 рік, коли три ботаніки, які проводили досліди по гібридизації рослин - голландець Г. де Фріз, німець К. Корренс та австрієць Е. Чермак, незалежно один від одного знайшли забуту працю чеського дослідника Грегора Менделя "Досліди над рослинними гібридами", видану в 1865 році. Вчені були вражені тим, наскільки наслідки їхніх дослідів наближались до отриманих Г. Менделем. Згодом закони спадковості, встановлені Г. Менделем, сприйняли науковці різних країн, а ретельні дослідження довели їхній універсальний характер.

Назву "генетика" запропонував англійський учений У. Бетсон у 1906 році. Новий етап у розвитку генетики пов'язаний з ім'ям видатного американського генетика Т. Х. Моргана (жал. І) та його учнів. Підсумком їхніх досліджень стало створення хромосомної теорії спадковості, яка вплинула на подальший розвиток не лише генетики, але й біології у цілому.

Основні генетичні поняття. Як вам відомо, елементарною одиницею спадковості є ген. Ген - це ділянка молекули нуклеїнової кислоти, яка визначає спадкові ознаки організмів. Він кодує первинну структуру молекул поліпептиду, білка, певного типу РНК або ж взаємодіє з регуляторним білком. Гени, які несуть спадкову інформацію про певні ознаки (наприклад, розміри організмів, колір волосся, очей, форму плодів), можуть перебувати у різних станах (алелях).

Алельні гени — це гени, що перебувають у різних станах, але займають одне й те саме місце (люкус) в хромосомах однієї пари (гомологічних хромосомах) та визначають різні стани певної ознаки (високий чи низький зріст, руде чи чорне волосся, блакитні чи карі очі, овальна чи куляста форма плоду тощо).

Алельні гени можуть бути домінантними чи рецесивними. Алель, яка в присутності іншої завжди проявляється у формі кодованого нею стану ознаки, називається - домінантною, а та, що не проявляється — рецесивною. Явище пригнічення прояву однієї алелі іншою називається домінуванням (від лат. домінатіс — панівний). Наприклад, у помідорів алель, що зумовлює червоне забарвлення плодів, домінує над алеллю жовтого; у людини алель, що визначає карий колір очей, домінує над алеллю блакитного. Домінантні алелі позначають великими латинськими літерами (А, В, С, D тощо), а відповідні їм рецесивні — малими (a, b, c, d тощо).

Певний ген може бути представлений не лише двома, а й значно більшою кількістю алелей (десятки, іноді сотні). Але при цьому слід пам'ятати, що в диплоїдних клітинах одночасно присутні лише два алельних гени, а в гаплоїдних — один. Наприклад, у людини три алельних гени (їх позначають ІО, ІА, ІВ) в різних поєднаннях визначають чотири групи крові: першу (ІОІО), другу (ІА або ІАІО), третю (ІВІВ або ІО) та четверту (ІАІВ). Існування різних алелей одного гена забезпечує комбінативну мінливість, бо різні поєднання алелей, одержаних від батьків, спричинюють прояв певних станів ознак у нащадків.

Сукупність генетичної інформації, закодованої в генах клітини організму, називається генотипом (від грец. генос — рід, походження і типос — відбиток). Унаслідок взаємодії генотипу з чинниками довкілля формується фенотип (від грец. фаіно — являю) — сукупність усіх ознак і властивостей організму.

Отже, предметом генетичних досліджень е явища спадковості й мінливості організмів. Спадковість - це властивість живих організмів передавати свої ознаки й особливості онтогенезу потомкам забезпечуючи спадкоємність поколінь організмів. Мінливість – здатність живих організмів набувати нових ознак та їхніх станів у процесі індивідуального розвитку. Спадковість і мінливість є протилежними властивостями живих організмів. Завдяки спадковості нащадки подібні до батьків, тобто зберігається стабільність біологічних видів. Мінливість забезпечує появу нових ознак та їхніх станів, завдяки чому відбуваються видоутворення та історичний розвиток біосфери в цілому.

Методи генетичних досліджень. Генетичні дослідження здійснюють у кількох основних напрямах: вивчення матеріальних носіїв спадкової інформації — генів, а також закономірностей її зберігання і передачі нащадкам; дослідження залежності проявів спадкової інформації у фенотипі від певних умов довкілля; встановлення причин змін спадкової інформації та механізмів їх виникнення; вивчення генетичних процесів, які відбуваються в популяціях організмів.

Результати генетичних досліджень проблем спадковості й мінливості є теоретичною базою для вирішення практичних питань. Основою сучасної селекції (науки про створення нових порід і сортів) слугують уявлення про генетичні наслідки різних типів схрещування, вплив штучного добору на спадкові ознаки організмів, значення чинників довкілля для розвитку ознак тощо.

Головні напрями медичної генетики — профілактика і лікування спадкових захворювань, дослідження мутагенних факторів з метою захисту від них генотипу людини тощо. Генетика є теоретичною базою і для генетичної (генної) інженерії (штучний синтез генів, виділення генів з організму, перенесення генів з одних організмів в інші тощо).

Методи генетичних досліджень. У вирішенні теоретичних і практичних генетичних проблем залежно від рівня організації живої матерії (молекулярний, клітинний, організмовий, популяційно-видовий) учені застосовують відповідні методи досліджень.

Гібридологічний метод, застосований Г. Менделем, полягає в схрещуванні (гібридизація) організмів, які відрізняються за певними станами однієї чи кількох спадкових ознак. Нащадків, одержаних від такого схрещування, називають гібридами (від грец. гібрида — Суміш). Гібридизація лежить в основі гібридологічного аналізу - дослідження характеру успадкування станів ознак за допомогою системи схрещувань.

Схрещування буває моногібридним, дигібридним і полігібридним. Моногібридне схрещування — це поєднання батьківських форм, які відрізняються різними станами лише однієї спадкової ознаки (наприклад, кольором насіння); дигібридне - двох ознак (наприклад, кольором насіння та структурою його поверхні), полігібридне — трьох і більше.

Генеалогічний метод полягає у вивченні родоводів організмів. Це дає змогу простежити характер успадкування різних станів певних ознак у ряді поколінь. Він широко застосовується в медичній генетиці, селекції тощо. За його допомогою встановлюють генотип особин і вираховують ймовірність прояву того чи іншого стану ознаки у майбутніх нащадків.

Родоводи складають у вигляді схем за певними правилами: організм жіночої статі позначають колом, чоловічої - квадратом. Позначення особин одного покоління розташовують у рядок і з'єднують між собою горизонтальними лініями, а батьків і нащадків - вертикальною.

Популяційно-статистичний метод дає можливість вивчати ти частоти зустрічальності алелей у популяціях організмів, а також генетичну структуру популяцій. Крім генетики популяцій, його застосовують й у медичній генетиці для вивчення поширення певних алелей серед людей (головним чином тих, які визначають ті чи інші спадкові захворювання). Для цього вибірково досліджують частину населення певної території і статистичне обробляють одержані дані.

Наприклад, за допомогою цієї методики було виявлено, що алель, яка зумовлює дальтонізм (порушення сприйняття кольорів), трапляється у 13% жінок (з них хвороба проявляється лише у 0,5%) та у 7% чоловіків (хворі всі).

Цитогенетичний метод ґрунтується на дослідженні особливостей хромосомного набору (каріотипу) організмів. Вивчення каріотипу дає змогу виявляти мутації, пов’язані зі зміною як кількості хромосом, так і структури окремих із них. Каріотип досліджують у клітинах на стадії метафази, бо в цей період клітинного циклу структура хромосом виражена найчіткіше.

Цей метод застосовують і в систематиці організмів (каріосистематика). Так, багато видів-двійниюв (видів, яких важко, а іноді навіть неможливо розпізнати за іншими особливостями) розрізняють за хромосомним набором. Такі випадки відомі серед комах, земноводних, гризунів тощо. Наприклад, у 30-ті роки XX сторіччя вчені звернули увагу на різну частоту захворювань малярією у розташованих поруч місцевостях. Дослідження каріотипу малярійного комара показало, що це не один вид, як вважали раніше, а комплекс видів-двійників, одні з яких переносять збудників малярії, а інші - ні.

Біохімічні методи використовують для діагностики спадкових захворювань, пов'язаних із порушенням обміну речовин. За їхньою допомогою виявляють білки, а також проміжні продукти обміну, невластиві даному організмові, що свідчить про наявність змінених (мутантних) генів. Відомо понад 500 спадкових захворювань людини, зумовлених такими генами (наприклад, цукровий діабет).

Близнюковий метод полягає у вивченні однояйцевих близнят (організмів, які походять з однієї зиготи). Однояйцеві близнята завжди однієї статі, бо мають однакові генотипи. Досліджуючи такі організми, можна з'ясувати роль чинників довкілля у формуванні фенотипу особин: різний характер їхнього впливу зумовлює розбіжності у прояву тих чи інших станів певних ознак.

Окрему групу становлять методи генетичної інженерії, за допомогою яких учені виділяють із організмів окремі гени або синтезують їх штучно, перебудовують певні гени, вводять їх у геном іншої клітини або організму. Геном — сукупність генів гаплоїдного набору хромосом організмів певного виду. Крім того, вчені можуть сполучати гени різних видів в одній клітині, тобто поєднувати в одній особині спадкові ознаки, притаманні цим видам

1. Дослідження Грегора Менделя

Основні закономірності спадковості встановив 1865 року видатний чеський дослідник Грегор Мендель, що вивчав гібридизацію рослин у Августинському монастирі у Брюнні (Брно).

Свої досліди Г. Мендель провів на рослині з родини Бобові — горосі посівному (Pisum sativum). Він мав переваги перед іншими об’єктами для проведення генетичних досліджень:

1) є багато сортів, що чітко відрізняються станами певних спадкових ознак (забарвленням насіння, квіток, довжиною стебла, структурою поверхні насіння тощо);

2) рослини легко вирощувати;

3) життєвий цикл досить короткий, що дає можливість простежити передачу спадкової інформації нащадкам протягом багатьох поколінь;

4) репродуктивні органи повністю прикриті пелюстками, рослина самозапильна, тому нащадки кожної особини, яка розмножувалася самозапиленням, є чистими лініями (ознаки в ряду поколінь не змінюються);

5) можливе штучне схрещування сортів, що дає плодючі гібриди. З 34 сортів Мендель обрав 22, що мали чітко виражені відмінності, і використав у своїх дослідах зі схрещування. Мендель вивчав успадкування сімох головних ознак:

• висоту стебла;

• форму насіння;

• забарвлення насіння;

• форму та забарвлення плодів;

• розташування та забарвлення квіток.

Схрещуючи чисті лінії гороху між собою, Г. Мендель одержав гетерозиготні (гібридні) форми. Ним було застосовано гібридологічний метод досліджень. Результати досліджень він обробляв статистично, і це дало можливість установити закономірності передачі різних станів спадкових ознак у ряді поколінь гібридів.

2. Перший закон Менделя: закон одноманітності гібридів першого покоління

Суть експерименту полягала в такому: обравши рослини, що відрізнялися за однією парою альтернативних ознак, Мендель видаляв у рослин одного сорту пильники до того, як могло відбутися самозапилення, і за допомогою пензлика наносив на маточки пилок з квіток рослин іншого сорту. Потім він одягав на штучно запилені рослини маленькі ковпачки, щоб на маточки не міг потрапити пилок інших рослин.

В усіх випадках з пари однак (верхівкові квітки — пазушні квітки, червоні пелюстки — білі пелюстки, зелене насіння — жовте насіння) у гібридів першого покоління F₁ виявлялася лише одна — домінантна (пазушні квітки, червоні пелюстки, жовте насіння). Так був установлений закон одноманітності гібридів першого покоління.

Явище переважання у гібридів першого покоління ознак лише одного з батьків Г. Мендель назвав домінуванням. Ознака, яка виявляється у гібрида і гальмує розвиток іншої альтернативної ознаки, була названа домінантною, а ознака, яка не виявила себе, — рецесивною.

Закон одноманітності гібридів першого покоління (перший закон Менделя): у фенотипі гібридів першого покоління проявляється лише один із двох станів ознаки — домінантний.

3. Другий закон Менделя: закон розщеплення

Насіння, що було зібрано з рослин у першому досліді (F₁), були пораховані й висаджені наступної весни для отримання гібридів другого покоління (F₂). У другому поколінні деякі рослини мали одні жовті насінини, а інші — зелені. Іншими словами, ознака, що була відсутня у F₁, знову з’явилася у F₂.

Процес появи у другому поколінні ознак обох батьківських організмів (домінантних і рецесивних) носить назву розщеплення. Розщеплення виявляється не випадковим, воно підкоряється певним кількісним закономірностям, а саме: 3/4 від загальної кількості рослин — червоні квіти і лише 1/4 — білі. Відношення кількості рослин з домінантною ознакою до кількості рослин з рецесивною ознакою становить 3:1. Це означає, що рецесивна ознака гібрида першого покоління не зникла, а лише була пригнічена і виявилася в другому поколінні. Мендель назвав її рецесивною

3:1 — формула розщеплення за фенотипом у F₂ моногібридного схрещування за повного домінування ознак.

Розщеплення у F₂ в певному кількісному співвідношенні домінантних і рецесивних ознак під час схрещування гібридів першого покоління (двох гетерозиготних особин) за фенотипом 3:1, а за генотипом 1:2:1 було назване законом розщеплення, або другим законом Менделя.

Другий закон Менделя: під час схрещування двох гетерозиготних організмів, тобто гібридів, які аналізуються за однією парою альтернативних ознак, у потомстві спостерігається розщеплення за фенотипом у співвідношенні 3:1 і за генотипом у співвідношенні 1:2:1.

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2. Виконайте завдання ст.140-141 ((Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас ) визначте основні символи генетики і запишіть у робочі зошити.

… – батьківські особини
… – схрещування особин
… – чоловічі особини або гамети
… – жіночі особини або гамети
… – нащадки, або гібриди
… – гамети
… – статеві хромосоми
… – домінантні прояви ознаки
… – рецесивні прояви ознаки
… – гомозиготи домінантні
… – гомозиготи рецесивні
… – гетерозиготи

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

18.01.2021

Урок 33, 34

Тема: «Нейрогуморальна регуляція процесів метаболізму. Узагальнення та систематизація знань з теми: «Обмін речовин і енергії» Тематичне оцінювання»

1 Опрацювати § 32 ст.132-135

(Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути відео за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=_G_K5xMpibM Нейрогуморальна регуляція процесів метаболізму

https://www.youtube.com/watch?v=Q7glTRfywk4 Регуляція функцій організму Нейрогуморальна регуляція Рефлекторна дуга

https://www.youtube.com/watch?v=bfRswQjdFN0 Регуляція. Нервова регуляція

https://www.youtube.com/watch?v=3uGyDU8DK98т Гуморальна регуляція

3. Теоретичний матеріал

Особливості гуморальної регуляції

У нашому організмі для постійної регуляції фізіологічних процесів використовуються два механізми: нервовий і гуморальний.

За гуморальної регуляції для передачі інформації застосовуються рідкі середовища організму (кров, лімфа, рідина спинного мозку та ін.). Сигнали передаються за допомогою хімічних речовин: гормонів, медіаторів, біологічно активних речовин, електролітів та ін.

Гуморальна регуляція має такі особливості:

• немає точного адресата — з током біологічних рідин речовини можуть потрапляти до будь-яких клітин організму;

• швидкість доставки інформації невелика — визначається швидкістю току біологічних рідин (0,5-5 м/с);

• тривалість дії.

Дія деяких гормонів на організм

Залоза	Гормон	Дія
Гіпофіз	Гормони росту	Стимулюють ріст молодого організму
Епіфіз	Мелатонін	Пригнічує статеве дозрівання
Щитовидна залоза	Тироксин	Посилення інтенсивності енергетичного обміну, впливає на ділення клітин
Підшлункова залоза	Інсулін	Біосинтез глікогену в печінці та м’язах, зменшення вмісту глюкози в крові
Підшлункова залоза	Глюкагон	Розщеплення глікогену до глюкози, підвищення вмісту глюкози в крові
Надниркові залози	Адреналін, норадреналін	Посилення розщеплення глікогену, підвищення вмісту глюкози у крові, посилення процесів окиснення
Яєчка	Андрогени	Формування вторинних статевих ознак, регуляція функцій статевих органів
Яєчники	Естрогени	Формування вторинних статевих ознак, регуляція функцій статевих органів

2. Особливості нервової регуляції

Нервова регуляція здійснюється за допомогою центральної та периферичної нервової системи. Сигнали передаються за допомогою імпульсів.

Особливості нервової регуляції:

• має точного адресата — сигнали доставляються до цілком визначених органів та тканин;

• висока швидкість доставки інформації — швидкість передачі нервового імпульсу до 120 м/с;

• короткочасність дії.

Для нормальної регуляції організму потрібна взаємодія нервової та гуморальної регуляції, при цьому організм функціонує як єдине ціле.

3. Взаємодія нервової та гуморальної регуляції

Як приклад давайте згадаємо регуляцію рівня глюкози в крові. За надлишку цукру в крові нервова система стимулює функцію внутрішньосекреторної частини підшлункової залози. Внаслідок цього в кров надходить більше гормону інсуліну, і зайва глюкоза під його впливом відкладається в печінці та м’язах у вигляді глікогену. За посиленої м’язової роботи, коли підвищується споживання глюкози і в крові її стає недостатньо, посилюється діяльність надниркових залоз.

Гормон надниркових залоз адреналін сприяє перетворенню глікогену на глюкозу.

Інший приклад — зміна осмотичного тиску крові в разі спраги. Цей тип тиску збільшується через дефіцит вологи всередині організму це призводить до подразнень осмотичних рецепторів. Збудження, що з’явилося, через нерви передається в ЦНС. З неї численні імпульси потрапляють до гіпофізу, відбувається стимуляція з виділенням антидіуретичного гормону гіпофізу. З кров’ю гормон потрапляє до звивистих ниркових каналів, відбувається посилення зворотного всмоктування вологи з первинної сечі у кров наслідок цього — зменшення виведення води із сечею, відбувається відновлення показників нормального осмотичного тиску організму

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2. Заповнити таблицю ст.134-135 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

3. Виконати тести ст. 137 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

Термін виконання до 17 год..00 хв. 19.01.21

11.01.2021

Урок 31, 32

Тема: « Значення якості питної води для збереження здоров’я людини. Раціональне харчування – основа нормального обміну речовин. Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин. Знешкодження токсичних сполук в організмі людини.»

1 Опрацювати § 29 ст.182 (питна вода), §30 ст. 124-126, §31, ст.128-130

(Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас https://portfel.info/load/10_klas/biologija/sobol_2018_rik/29-1-0-25872)

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями: https://naurok.com.ua/prezentaciya-znachennya-yakosti-pitno-vodi-dlya-zberezhennya-zdorov-ya-lyudini-106469.html Презентація "ЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ"

https://www.youtube.com/watch?v=XL9H0Izi41o раціональне харчування

https://www.youtube.com/watch?v=_AmB5Z3GTbQ Раціональне харчування

https://www.youtube.com/watch?v=FwcAI9GeFo8 Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин Знешкодження токсичних сполук в організмі

https://www.youtube.com/watch?v=kYlNr4HfZFs

3 Теоретичний матеріал

Значення питної води для організму

Питна вода – це вода, що призначена для щоденного необмеженого й безпечного вживання людиною.

Серед основних показників якості питної води виокремлюють:

фізичні (смак, забарвлення, запах, каламутність),

хімічні (мінералізація, твердість, рН),

біологічні (наявність бактерій, вірусів і паразитів).

Невідповідність води санітарним вимогам може стати причиною бактеріальних (черевний тиф, дизентерія, холера), вірусних (гепатит А, поліомієліт), інвазійних (амебна дизентерія), гельмінтозів (аскаридоз, лямбліоз), а також хвороб, пов’язаних з хімічним забрудненням води (метгемоглобінемія, флюорози). У фаховому колі вважається, що підвищена твердість питної води є однією із причин

розвитку сечокам’яної хвороби. Підвищений вміст хлоридів у воді може сприяти розвитку хвороб системи кровообігу, новоутворень сечостатевих органів, хлоридів і сульфатів – виникнення новоутворень стравоходу, шлунку. Надлишок Феруму порушує процес кровотворення. Процес хлорування, що й досі є основним методом очищення питної води, веде до появи хлороорганічних токсичних сполук, що мають мутагенний й канцерогенний ефект.

Прояви надлишку та нестачі хімічних елементів і вітамінів у організмі людини

Раціональне харчування

РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ (від грец. раціо - розум) - це харчування, за якого до організму з харчовими продуктами надходять усі поживні речовини, вітаміни та мінеральні солі в кількостях, необхідних для нормальної життєдіяльності.

Таким чином, раціональне харчування - це розумне, розраховане забезпечення людини їжею.

А тепер давайте визначимо основні принципи раціонального харчування:

1) поживність та калорійність їжі - відповідають енергетичним витратам організму;

2) для забезпечення пластичних витрат дотримуватись білкового оптимуму, що становить 100 - 110 г білка на добу, а під час фізичної роботи - до 130 - 140 г;

3) максимальна різноманітність їжі для поповнення кількості речовин, що здійснюють регуляторну функцію;

4) дотримання індивідуального режиму харчування, (відповідно до маси, віку та рухової активності кожної людини).

Основні рекомендації щодо раціонального харчування. Перегляд відеоролика: https://www.youtube.com/watch?v=_AmB5Z3GTbQ

ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС - це співвідношення між кількістю енергії, що надходить в організм, і кількістю енергії, що виділяється ним.

Харчова цінність (поживність) їжі характеризується хімічним складом продукту. Усі речовини, що входять до складу харчових продуктів та їжі, поділяють на 2 групи:

Поживні речовини відповідають за енергетичну цінність або калорійність їжі.

Так в результаті окиснення:

1 г жиру організм отримує - 39,2 кДж (9 ккал);

1 г білка - 17,6 кДж (4 ккал),

1 г вуглеводів - 17,6 кДж (4 ккал).

Для того щоб правильно складати раціон харчування Ви маєте запам’ятати норми вживання білків жирів та вуглеводів для свого віку..

Які наслідки нестачі чи надлишку поживних речовин в організмі людини?

Недостатнє вживання білків призводить до порушення працездатності, пригнічення захисних сил організму, підвищеної сприйнятливості до інфекцій і в крайніх випадках - до дистрофії і «голодних набряків». За надмірного вживання білків посилюються процеси гниття в товстій кишці, що спричиняє розлади травлення. Крім того, надлишок білків сприяє розвитку подагри в осіб, які мають схильність до цього захворювання.

За недостатнього вживання вуглеводів глюкоза може утворюватися із глікогену. Першою ознакою пониження вмісту цукру в крові є сильне відчуття голоду і зниження фізичної й розумової працездатності. Якщо вміст цукру в крові знижується настільки, що перестає задовольняти потреби в ньому головного мозку, то наступає втрата свідомості й судоми (гіпоглікемічний шок). За надлишкового вживання вуглеводів вони перетворюються на жири і в такому вигляді відкладаються про запас. Надмірне вживання вуглеводів може призвести до розладів травлення через посилення процесів бродіння в товстому кишечнику, а за тривалого споживання великої кількості - до цукрового діабету.

Зі зниженням вживання жирів зменшується надходження жиророзчинних вітамінів, що може спричинити гіповітамінози за жиророзчинними вітамінами А, D, Е і К. Цими порушеннями є куряча сліпота, рахіт, безплідність, порушення зсідання крові тощо. Крім того, може спостерігатися нестача незамінних жирних кислот, що зумовлює появу шкірних захворювань, порушень обміну речовин, пошкодження мітохондрій та ін. За надмірного вживання насичених жирних кислот може підвищуватися вміст холестеролу, що призводить до утворення жовчних каменів, атеросклерозу. З підвищенням у раціоні вмісту жирів збільшується відкладання жиру в організмі.

Таблиця 1. Витрати енергії в людей, що займаються різними видами праці та у школярів

№	*Школярі та їх навантаження*	*Ккал за добу*
1	Урок у 2-4 класі	56
2	Урок у 5-8 класах	76
3	Урок фізичної культури	312
4	Праця в майстерні	166
5	Витрати енергії під час ходьби	212
6	За день для учнів 1- 5 класів	450 – 550
7	За 1 день для учнів 6 -11 класів	600 – 700
8	Сон	0,83
9	Домашня робота	1,8 – 4
10	Робота в саду	2,5 – 5,7

11	Біг на лижах	6 – 7
12	Ранкова зарядка, гімнастичні вправи	4 – 4,5
13	Плавання	1,9 - 3

Висновок: енергетична цінність раціону харчування повинна відповідати енергетичним витратам організму, а харчування залежить від віку, професії, способу життя, фізичного навантаження.

Цікаві факти

· Людина випиває за добу 2,5 л води взимку та до 3 л води влітку;

· Зайві 100 г вуглеводів дають утворення 30 г жиру;

· Зайва вага скорочує тривалість життя на 7 років;

· Сигнал про тамування голоду доходить до головного мозку через 10 хвилин після початку їди;

· На споживання їжі людина витрачає близько 6 років життя;

· За 70 років життя людина з’їдає близько:

· 5-8 тонн хлібопродуктів;

· 6 тонн фруктів;

· 10 – 12 тисяч яєць;

· 11 – 12 тонн картоплі;

· 50 тисяч літрів напоїв;

· 3 – 4 тонни овочів;

· 1,5 – 2 тонни масла і жирів;

· 10 – 14 тисяч літрів молока;

· 6 – 7 тонн м’яса чи риби.

Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин.

Місце токсичного ураження	Токсичні речовини
Серцево-судинна система	Рослинні отрути (аконіт, чемериця, заманиха і т. д.); тваринні отрути (тетродотоксин); солі Барію, солі Калію
Нервова система	Психофармакологічні засоби (наркотичні анальгетики, транквілізатори, снодійні засоби); сполуки Арсену, марганець, чадний газ; сірковуглець, тетраетилсвинець; пестициди; алкоголь і його сурогати, вуглеводні
Печінка	Хлоровані вуглеводні (дихлоретан, метилхлорид, хлороформ, тетрахлорметан та ін.); отруйні гриби (бліда поганка); феноли й альдегіди
Сечовидільна система	Сполуки важких металів і миш’яку; пестициди; органічні розчинники, щавлева кислота, етиленгліколь
Кровотворна система	Анілін та його похідні; нітрити; миш’яковистий водень; бензен і його хлорпохідні, толуен
Органи дихання, слизові оболонки і шкірні покриви	Пари концентрованих кислот і лугів, сполуки важких металів і миш’яку

Токсичні речовини спричиняють зростання захворюваності, смертності, кількості вроджених вад розвитку, зменшення народжуваності, порушення демографічних характеристик популяції, зниження середньої тривалості життя.

. Знешкодження та виведення токсичних сполук

Знешкодження через метаболізм відбувається двома шляхами:

• реакції розпаду (окиснення, відновлення, гідроліз);

• реакції синтезу (сполучення з білками, амінокислотами, глюкуроновою та сульфатною кислотою).

У результаті цих реакцій виникають нетоксичні водорозчинні сполуки, які краще, ніж початкова речовина, можуть виводитися з організму.

Метаболізм токсинів відбувається в шлунково-кишковому тракті, легенях, нирках, але головним чином у клітинах печінки на мембранах ендоплазматичної сітки з наступним виведенням.

Через легені з повітрям, що видихається, виділяються леткі токсичні речовини і леткі продукти перетворення нелетких токсичних речовин — шляхом дифузії через альвеоли.

Найважливіший орган виведення токсичних речовин з організму — нирки. Через нирки виводяться продукти обміну речовин, багато токсинів і продукти їх метаболізму. Завдяки інтенсивному кровопостачанню речовини, що містяться в крові й підлягають виведенню, швидко переходять у нирки, а потім виділяються із сечею.

Печінка одночасно є і органом виведення токсинів, що потрапили в кров (шляхом простої дифузії та активного транспорту), і органом їх метаболізму печінка виділяє токсичні хімічні речовини в жовч.

Виділення токсинів та їх метаболітів через шлунково-кишковий тракт відбувається в результаті неповного всмоктування, виділення слизовою оболонкою.

Виведення токсинів та їх метаболітів може здійснюватися й іншими шляхами, наприклад з молоком жінок та секретом потових, сальних, слинних залоз

4 Виконати завдання: 1 Створити опорний конспект теми

2 Запропонувати способи очищення води в домашніх умовах.

3 Дослідницька робота ст. 126-127 (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

4 Заповнити таблицю ст.. 131(Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку, вказати прізвище та ім’я

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

21.12.2020

Урок 29, 30

Тема : «Роль ферментів у забезпеченні процесів метаболізму клітини та цілісного організму Вітаміни, їх роль в обміні речовин. Порушення обміну речовин (метаболізму), пов’язані з нестачею чи надлишком надходження певних хімічних елементів, речовин.»

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом в підручнику В.І. Соболь Біологія та екологія 10 клас. § 25 ст.104 – 106; § 26 ст. 108-110

2 Переглянути презентацію за посиланнями

Вітаміни та їхня роль в обміні речовин й енергії

https://naurok.com.ua/prezentaciya-vitamini-ta-hnya-rol-v-obmini-rechovin-y-energi-117259.html

Переглянути відео за посиланнями

Біологічно активні речовини:вітаміни та ферменти.

https://www.youtube.com/watch?v=AFC9CynJouQ

Ферменти https://www.youtube.com/watch?v=QXAIvSJwzJs

ФЕРМЕНТИ (РОЛЬ ФЕРМЕНТІВ У ОБМІНІ РЕЧОВИН)

https://www.youtube.com/watch?v=Ye4xycMj6-Y

Какие витамины необходимы нашему организму и в каком количестве их употреблятЗаписати до зошита конспект

https://www.youtube.com/watch?v=3f0H6-QdaIw

Принципи дії ферментів. Властивості ферментів. Біологічно активні речовини.

https://www.youtube.com/watch?v=nqc3CTJC1VA

3 Записати до зошита конспект

4. Виконати завдання в підручнику ст. 105-106 (таблиця), ст 110-111 (таблиця)

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку.

Термін виконання до 19 год..00 хв. 22.12. 2020

10 клас Біологія 09.11.2020 Урок 17, 18

Урок 17 09.11.2020

Тема: «Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції.»

1 Ознайомитися з теоретичним матеріалом в підручнику Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас . Опрацювати §12 – 17 ст. 49 - 73

2 Переглянути відео та презентацію за посиланнями:::08 / 8:18

Відео 1 Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції. Одноклітинні еукаріоти"

https://www.youtube.com/watch?v=Gi_O-jHXJoY

Відео 2 Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції. Біорізноманіття рослин" https://www.youtube.com/watch?v=XHQUExJDjYs Відео 3 Біорізноманіття та зникнення видів

https://www.youtube.com/watch?v=5bPS-Kprt-E

Презентація Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції.

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-bioriznomanitta-nasoi-planeti-ak-naslidok-evolucii-179727.html

3 Записати до зошита конспект

Урок 18 09.11.2020

Тема: «Узагальнення та систематизація знань з теми: «Біорізноманіття» (Тестування) Тематичне оцінювання 2

І частина Пройдіть тест з теми "Біорізноманіття" (6 балів) за посиланням

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1631694

Завдання необхідно виконати до 9 листопада 18:00 (Платформа «На урок»)

ІІ частина. Виконайте тестові завдання

Узагальнення знань з теми «Біорізноманіття» (6 балів)

1. Наука про взаємозв’язки живого між собою та з навколишнім середовищем – це:

А) біологія; Б) зоологія; В) екологія.

2. Критерій виду, який передбачає виділення та опис зовнішніх ознак у особин одного виду це:

А) фізіологічний; Б) морфологічний; В) генетичний.

3. Неклітинні форми життя у вигляді одноланцюгової кільцеподібної РНК, що не кодує білків:

А) пріони; Б) віруси; В) віроїди.

4. Тип взаємодії вірусу із клітиною, коли геном вірусу поєднується з геномом клітини-хазяїна та під час поділу може передаватися дочірнім клітинам, з часом клітина-хазяїн гине – це:

А) продуктивна інфекція; Б) вірогенія; В) абортивна інфекція.

5. Стадія життєвого циклу вірусу, коли відбувається прикріплення віріону до поверхні клітини-хазяїна – це:

А) проникнення в клітину; Б) адсорбція; В) збирання віріонів.

6. З переліку вірусних хвороб оберіть хвороби рослин:

А) ящур; Б) гепатит В; В) жовтяниця; Г) строкатолистість; Д) чумка м’ясоїдних; Є) папілома; Ж) віспа; З) грип.

7. Геном археїв складається з:

А) дволанцюгової ДНК у нуклеїді та кільцевих плазмінів.

Б) хромосом, які утворені лінійною макромолекулою ДНК і білками;

В) безперервної кодувальної послідовності нуклеотидів.

8. Мінливість живої природи всередині видів, між видами та між екосистемами – це:

А) біорізноманіття; Б) класифікація; В) біосистематика.

9. Критерій виду, який пов'язаний з тим, що кожен вид займає певну територію або акваторію:

А) репродуктивний; Б) екологічний; В) географічний.

10. Неклітинні форми життя, що є білковими частинками без нуклеїнової кислоти – це:

А) пріони; Б) віруси; В) віроїди.

11. Неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними паразитами – це:

А) пріони; Б) віроїди; В) віруси.

12. Клітинна оболонка бактерій:

А) не містить муреїн; Б) містить муреїн; В) біліпідний шар із фосфоліпідів.

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

Термін виконання до 18.год.00 хв. 09.11.2020

Оцінювання: За всі вірні відповіді І частина 12 балів - 6 балів , 10 балів -5 балів і ….

ІІ частина Кожна правильна відповідь 0,5 бали, разом 6 балів. Максимальна оцінка за І та ІІ частини – 12 балів.

Урок 16 02.11.2020

Тема: «Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів.»

1 Ознайомитися з теоретичним матеріалом в підручнику Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас . Опрацювати § 11 ст.45-48

2 Переглянути відео та презентації за посиланнями:::

Відео «Особливості будови клітин прокаріотів і еукаріотів.»

https://www.youtube.com/watch?v=sKrJ12Afta8

Презентація 1 "Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів.» https://vseosvita.ua/library/sucasni-pogladi-na-sistemu-eukarioticnih-organizmiv-362235.html

Презентація 2 "Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів.» https://naurok.com.ua/prezentaciya-suchasni-poglyadi-na-sistemu-eukariotichnih-organizmiv-125669.html

3 Записати до зошита конспект (5 балів)

4 Виконати завдання (письмово)

Самостійна робота з таблицею (4 бали)

За допомогою таблиці порівняйте прокаріотів з еукаріотами. Зробіть висновок про причини подібності й відмінностей.

Ознака	Прокаріоти	Еукаріоти
Організми
Генетичний матеріал
Органели
Цитоскелет
Ендоцитоз
Структура джгутиків
Поділ клітин

Дайте відповідь на питання (2 бали)

Якими є сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів?

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

Термін виконання до 18.год.00 хв. 04.11.2020

Урок 15 02.11.2020

Тема: «Прокаріотичні організми: археї та бактерії. Особливості їхньої організації та функціонування»

1 Ознайомитися з теоретичним матеріалом в підручнику Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас . Опрацювати § 10 ст.40-44

2 Переглянути відео та презентацію за посиланнями:::08 / 8:18

Відео 1 «Прокаріотичні організми: археї та бактерії. Особливості їхньої організації"

https://www.youtube.com/watch?v=24qCaOzsaAQ

Відео 2 Принцип функціонування клітин прокаріотів. Поділ клітин прокаріотів

https://www.youtube.com/watch?v=mceskBF67NI

Презентація "Прокаріотичні організми: археї.Особливості їхньої організацї та функціонування". https://naurok.com.ua/prezentaciya-prokariotichni-organizmi-arhe-osoblivosti-hno-organizac-ta-funkcionuvannya-142903.html

3 Записати до зошита конспект ( конспект 5 балів)

4 Виконати завдання

Завдання 1 Самостійна робота з таблицею (3 бала)

За допомогою таблиці на конкретних прикладах (галоквадратум і кишкова паличка) порівняйте архей та бактерій. Сформулюйте висновок про причини подібності та відмінностей.

Ознака	Археї	Бактерії
Кількість видів
Клітинна оболонка
Клітинні мембрани
Живлення
Особливості геному
Утворення спор

Завдання 2 Біологія + Математика. Розмноження бактерій (3 бала) Розгляньте ситуацію, коли одна прокаріотична клітина перебуває в оптимальних умовах й без перешкод розмножується. Скільки клітин буде в модельній популяції через 10 поколінь, якщо поділ клітин відбувається щокожні 20 хв? Заповніть таблицю і побудуйте графік росту популяції (на горизонтальній вісі — час, на вертикальній — кількість клітин). Запишіть математичний вираз, що відображає закономірність росту популяції.

Час, хв	0	20	40	60	80	100	120	140	160	180	200
Кількість бактерій

Завдання виконати письмово. (Завдання 1,2)

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

Термін виконання до 18.год.00 хв. 04.11.2020

Біологія 10 клас 19.10.2020

Урок 13

Тема: Використання вірусів у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами.

Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-do-uroku-na-temu-vikoristanna-virusiv-u-biologicnih-metodah-borotbi-zi-skidlivimi-vidami-72315.htm презентація Використання вірусів у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами.

https://www.youtube.com/watch?v=wsxGlyf2jhY відео Використання вірусів у біологічних методах боротьби зі шкідливими видами.

https://www.youtube.com/watch?v=8dMB9DhO8VE Роль вірусів у природі та житті людини

Виконати завдання. Опрацювати § 8 ст.33-36, ст. 36 (таблиця) письмово. (Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

Урок 14

Тема: «Прокаріотичні організми: археї та бактерії..»

Переглянути відео та презентацію за посиланнями:::08 / 8:18

Відео «Домен Археї - найдавніша група прокаріотів»

https://www.youtube.com/watch?v=5MYBxJ04SPQ

" Презентація "Прокаріотичні організми: археї.Особливості їхньої організацї та функціонування". https://naurok.com.ua/prezentaciya-prokariotichni-organizmi-arhe-osoblivosti-hno-organizac-ta-funkcionuvannya-142903.html

Виконати завдання. Опрацювати § 9 ст.37-40, ст. 40 (таблиця) письмово.( Підручник В.І.Соболь Біологія і екологія 10 клас)

В зошиті обов’язково пишіть число і тему уроку

Виконані завдання надсилати на електронну пошту

valalekskriv020457@gmail.com

Термін виконання до 20.год.00 хв. 19.10.2020

12. 10 2020

Тема: «Гіпотези походження вірусів. Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування. Роль вірусів в еволюції організмів.»

Перегляньте презентацію за посиланням

https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-uroku-gipotezi-pohodzhennya-virusiv-vzaemodiya-virusiv-z-klitinoyu-hazya-nom-58571.html

Перегляньте відео за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=ElBE0ocAkIQ Роль вірусів в природі

https://www.youtube.com/watch?v=Oe0J6MWdOVw Откуда взялись вирусы и бактерии?

https://www.youtube.com/watch?v=i9jjz24SXf4&t=13s Що таке віруси та як врятуватися від них?

https://www.youtube.com/watch?v=ncQ6l7BFL-M ВІРУСИ - ДРУЗІ?! На скільки відсотків ТИ вірус?

Виконайте тести «Віруси» за посиланням

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=4696003

Термін виконання 12.10 2020 до 17.00.

10 клас БІОЛОГІЯ

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Значення якості питної води для збереження здоров'я людини

Раціональне харчування основа нормального обміну речовин Значення якості питної води

Мультфільм про раціональне харчування

Презентація з біології для учнів 10 класу "Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин. Знешкодження токсич

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

переглянути відео Ферменти https://www.youtube.com/watch?v=QXAIvSJwzJs

презентацію "Роль ферментів у забезпеченні процесів метаболізму клітини"

переглянути відео Вітаміни, їх роль в обміні речовин та енергії

Вітаміни А, В, С. Роль вітамінів у житті людей. https://www.youtube.com/watch?v=7bXwZ5Je0Gk

Порушення обміну речовин, пов'язані з нестачею чи надлишком надходження певних хімічних елементів

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Особливості обміну речовин у автотрофних та гетеротрофних організмів

Обмін речовин у автотрофних та гетеротрофних еукаріотів

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Обмін речовин та енергії – основа функціонування біологічних систем.

Особливості обміну речовин у автотрофних та гетеротрофних організмів

Обмін речовин у автотрофних та гетеротрофних еукаріотів

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

БУДОВА ТА БІОЛОГІЧНА РОЛЬ БІЛКІВ

Нуклеїнові кислоти Огляд будови та біологічної ролі

Органічні сполуки. Нуклеїнові кислоти

ЛІПІДИ. Будова та біологічна роль

Будова та функції вуглеводів

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Презентація: Сучасні погляди на систему еукаріотичних організмів 1

Походження еукаріотів

Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Презентація Роль вірусів у природі та житті людини

відео Роль вірусів у природі та житті людини

РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ Й ЖИТТІ ЛЮДИНИ

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

відео "Віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування"

Неклітинні форми життя. Віруси

Звідки беруться нові віруси https://www.youtube.com/watch?v=JTWUryXgXek

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями:

Презентація: Сучасні критерії виду

Сучасні критерії виду

https://www.youtube.com/watch?v=T5FnaWo73u4 Сучасні критерії виду. Лабораторна робота №1

https://www.youtube.com/watch?v=IVc9E0it8do Критерії виду Видоутворення

2 Переглянути відео

Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації

Закономірності мінливості людей

3 Переглянути презентацію "Мутації та їхні властивості. Поняття про спонтанні мутації. Біологічні антимутаційні механізми"

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями

Закономірності мінливості людей

Закономірності мінливості (спадкової, неспадкової) людини

Презентація на тему: " Закономірності мінливості людини."

2 Переглянути відео за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=nYwckI4IeJ8 Позахромосомна (цитоплазматична) спадковість у людини

2 Переглянути презентацію та відео за посиланнями

Презентація "Сучасний стан досліджень геному людини"

КАРІОТИП ЛЮДИНИ. ХРОМОСОМНИЙ АНАЛІЗ https://www.youtube.com/watch?v=q0UjY-QAoE

Сучасний стан дослідження геному людини https://www.youtube.com/watch?v=__5q2qkhTrY

Науковці змінили геном людини https://www.youtube.com/watch?v=n_LnnWtnjOU

2 Переглянути презентації та відео за посиланнями

Презентація "Гени структурні та регуляторні. Регуляція активності генів"

відео СУЧАСНІ МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ СПАДКОВОСТІ ЛЮДИНИ

2 Переглянути відео за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=kIu5nMh8ZcY ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ГЕНЕТИКИ

https://www.youtube.com/watch?v=BRPb1K7-X6c основні поняття генетики

https://www.youtube.com/watch?v=kZo1POJIgrc Закономірності мінливості людей

https://www.youtube.com/watch?v=LlW0qv_HFRA Методи генетичних досліджень.

2 Переглянути відео за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=bfRswQjdFN0 Регуляція. Нервова регуляція

https://www.youtube.com/watch?v=3uGyDU8DK98т Гуморальна регуляція

https://www.youtube.com/watch?v=_AmB5Z3GTbQ Раціональне харчування

https://www.youtube.com/watch?v=FwcAI9GeFo8 Негативний вплив на метаболізм токсичних речовин Знешкодження токсичних сполук в організмі

Відео 1 Біорізноманіття нашої планети як наслідок еволюції. Одноклітинні еукаріоти"

Відео 1 «Прокаріотичні організми: археї та бактерії. Особливості їхньої організації"

https://www.youtube.com/watch?v=Oe0J6MWdOVw Откуда взялись вирусы и бактерии?

https://www.youtube.com/watch?v=i9jjz24SXf4&t=13s Що таке віруси та як врятуватися від них?

https://www.youtube.com/watch?v=ncQ6l7BFL-M ВІРУСИ - ДРУЗІ?! На скільки відсотків ТИ вірус?

Комментариев нет:

Отправить комментарий